Учитель – це доля, покликання і творчість. Саме ці слова, по-моєму, окреслюють суть життя Островської Марії Степанівни.
  …Діти граються у школу: пишуть на асфальті приклади, ставлять оцінки… Вона давно виросла, але так і продовжує жити школою і у школі, жити у світі дітей, чути їх. Думаєте це просто? Ні! Набагато простіше оминути її, жити своїм життям. Але колись її учениця написала у творі, що вчитель має бути сильним. Це не про м’язи, звичайно. А про те, що одного разу учень повірив у тебе – і починають рости крила. А коли бачиш таких мудрих, зацікавлених вихованців &ndash ... Читати далі »

  Пам’ятаю ту мить, коли вперше зустріла нас наша в майбутньому класовод Шевчук Катерина Федорівна. Відтоді минули роки. Ми з нею були на «ти». Я подумки лину у вир шкільного життя, де нас пов’язували маленькі ниточки довір’я і поваги. І за це я дякую долі. Багато хто із вчителів полюбляє сипати нововведеними словами заради того, щоб видаватися компетентними, мобільними або й просто сучасними.. Катерина Федорівна була щодо цього, мабуть, винятком. Її вислів «а щоб тебе качка копнула задньою ногою» звучав мило і весело. Вона уміла «по-мужицьки», як вона сама казала, р ... Читати далі »