Ляшук Ганна Лук'янівна народилася 16 лютого 1947 року. Після навчання у Рівненському педінституті (1964-1969 рр.) молодого педагога направили працювати вчителем математики у Ситненську ЗОШ.
У 1971 році Ганна Лук'янівна влилась у колектив педагогів Пляшевської середньої школи. Молода, енергійна красуня взялася навчати школярів 4-10 класів математики.
Уроки були насиченими, цікавими та змістовними. Учні школи булт в захваті від вчительки не лише на уроках, а ще й тому, що вона вправно керувала як мотоциклом, так і автомобілем, гарно грала у волейбол, вміла знайти спільну мову з вихванцям
... Читати далі »
Сьогодні у нашому ліцеї відбулася Всеукраїнська гра "Геліантус". Учні другого, третього, п’ятого та сьомого класів зібралися в одній аудиторії аби перевірити свої знання з природознавства. Гра виявилася дуже цікавою та мотивуючою.
Мета конкурсу – формування в учнів цілісного уявлення про природу.
Усі учні із задоволенням виконували завдання. Особливо гра сподобалася другокласникам. З чудовим настроє
... Читати далі »
Білоусов Всеволод Костянтинович народився 2 серпня 1914 року в Берестечку. Батько, Білоусов Костянтин Васильович, був юристом, а мати, Білоусова Ольга Лаврентіївна, працювала акушеркою в місцевій лікарні. Дружина, Білоусова Ольга Лаврентіївна, була продавчинею в книжковому магазині. Виховали трьох дітей: Мирославу, Олександру та Костянтина.
Після закінчення Луцької гімназії імені Лесі Українки у 1936 році був безробітним до 1939 року.
З приходом радянської влади був направлений на посаду завідуючого початковою школою села Антонівка.
Після цього працював вчителем в Лобачівсь
... Читати далі »
Марію Григорівну я знала завжди. Коли була дитиною, ходила ще до школи, бачила її частіше за батьків. Адже вони разом з бабусею виховували мене. Пам’ятаю її веселою, жартівливою, доброю, охайною, хорошою господинею. Вона охоче бавила мене, читала казки, розповідала цікавенні історії, вчила мудрому і вічному, завжди заохочувала до роботи по господарству – але дуже ненав’язливо (допоможи мені, я без тебе не справлюся, просто побудь біля мене…). Я завжди сміялася зі спогадів старших людей про їхні шкільні роки – вони боялися навіть погляду строгої вчительки. Боялися, проте поважали. Розуміли, що вимагає вон
... Читати далі »
Скажіть, чи бувають у школі такі учні, які зовсім не люблять уроків фізичного виховання? Напевно, таких не було і не буде ніколи! Бо як же можна не любити і не хотіти бігати, стрибати, гратися м’ячами чи галасувати від емоцій, які тебе переповнюють, коли ти вболіваєш за свою команду, –тобто робити все те, чого не дозволяють робити на всіх інших уроках?!
Як можна було не любити уроків фізкультури з Петром Йосиповичем?! Не було серед нас таких, бо наш вчитель фізичного вихова
... Читати далі »
У серці кожного педагога звучить своя струна. Тому і вчитель хімії, Васюк Анафан Іванович, який працював у Пляшевській середній школі з 1961 по 1996 рік, був педагогом унікальним і неповторним, не схожим ні на кого. Він торкався серцем до душ своїх учнів і те зернятко, що він плекав, виростало у буйний колос. А сьогодні, коли Анафан Іванович уже на пенсії, він говорить, що серце його щемить від радості, бо може зібрати хороший урожай своїх випускників: людяних, щедрих, добрих.
У житті цього вчителя було всього потроху: і радощі, і біль, і співчуття. Але ніколи не було відчаю, заздрощів та зневаги. То
... Читати далі »
Ніна Іванівна Лотошко ще в далекій юності за покликом серця обрала професію вчителя.
По паспорту день її народження 29 жовтня 1930 року, але насправді народилась Ніна Іванівна в перших числах квітня 1929 року в селі Гізовщина Любарського району Житомирської області. Маму Ніни звали Мотря. Мала дві сестри і брата. Брат теж був вчителем на батьківщині. Батько пішов на війну і не повернувся. Трошки пам'ятала голод, в якому вимерло більше половини людей села. Їхня сім'я якимось чином зберегла корову, тому і вижили. Окремими картинками врізались у пам’ять воєнні роки. Розповідала, що якось
... Читати далі »
13 листопада з метою впорядкування пришкільної території було проведено толоку. Учні 7-11класів разом із вчителями та техпрацівниками взялися за роботу. Всі працювали дружно.
Вже наприкінці, коли ми завершували роботу, до нас приєдналися дві маленькі помічниці － соні, схожі на руденьких мишок. Одна з них виявилася дружелюбною і залюбки позувала на фото, а інша - навпаки, втекла. На такій веселій нотці наша толока завершилася.
Учитель – це доля, покликання і творчість. Саме ці слова, по-моєму, окреслюють суть життя Островської Марії Степанівни.
…Діти граються у школу: пишуть на асфальті приклади, ставлять оцінки… Вона давно виросла, але так і продовжує жити школою і у школі, жити у світі дітей, чути їх. Думаєте це просто? Ні! Набагато простіше оминути її, жити своїм життям. Але колись її учениця написала у творі, що вчитель має бути сильним. Це не про м’язи, звичайно. А про те, що одного разу учень повірив у тебе – і починають рости крила. А коли бачиш таких мудрих, зацікавлених вихованців &ndash
... Читати далі »
Пам’ятаю ту мить, коли вперше зустріла нас наша в майбутньому класовод Шевчук Катерина Федорівна. Відтоді минули роки. Ми з нею були на «ти». Я подумки лину у вир шкільного життя, де нас пов’язували маленькі ниточки довір’я і поваги. І за це я дякую долі. Багато хто із вчителів полюбляє сипати нововведеними словами заради того, щоб видаватися компетентними, мобільними або й просто сучасними.. Катерина Федорівна була щодо цього, мабуть, винятком. Її вислів «а щоб тебе качка копнула задньою ногою» звучав мило і весело. Вона уміла «по-мужицьки», як вона сама казала, р
... Читати далі »
