26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.
Чорнобиль – це вже історія України. Саме тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати загально розвинену людину, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу. Тож з метою розвитку в учнів потреби будувати, створювати, відроджувати заради України; виховування почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України, у Пляшевській ЗОШ І-ІІІ ст. було проведено захід «Чорнобильські дзвони душу тривожать».
26 квітня!
Люди не проспіть!
Атомне століття раною горить.
Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,
Щоб зустріли внуки вранішню зорю.
Хвилиною пам’яті всі присутні вшанували тих , хто за покликом рідної землі першими став до палаючого реактора на захист свого народу - пожежників по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком, який направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.
На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
Радіаційна днина б’є на сполох
Радіаційні стогнуть небеса
Двадцятий вік – як доля, а не спомин
Як хліб душі, як мамина сльоза.
Л.Сьомак, заступник директора з навчально-виховної роботи
|