… Несла свій хрест мовчазно Україна,
Але  не стала в скруті на коліна,
Хоча  й звірячий був над нею суд
М. Василенко

   Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. 
   24 листопада наша школа стала  храмом духовності, храмом Скорботи і Пам’яті. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду 1932-1933 років, заподіяного сталінським режимом, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії XX століття, присвятили учні та вчителі захід «Запалимо свічу…».

Запалимо свічки, помолимось в скорботі, 
За тих невинних жертв Голодомору днів.
Шануймо рідний край і хліб , що кров’ю-потом 
Вирощує народ, щоб кожен ситно жив.

Валентина Володимирівна Вараницька, педагог-організатор