У Пляшевській середній школі – свято: директор Ремесник П.А. відзначає свій знаменний ювілей – 60-річчя від дня народження. Колеги, учні, випускники, батьки, односельчани – усі вітають пляшевського директора.

Педагогічне життя Петра Андрійовича відзначається завидною постійністю: ось уже більше як 30 років воно пов’язане з нашою школою.

Ремесник Петро Андрійович народився  25 квітня 1952 року в селі Рудка Млинівського району. З 1959 по 1967 рік навчався в Рудківській восьмирічній школі, а з 1967 по 1969 – в Демидівській середній школі. Зі шкільних років полюбляв історію, тому навіть і не сумнівався у виборі майбутньої професії. « Буду вчителем історії, і обов’язково стану хорошим вчителем!» Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки закінчив з червоним дипломом. У життєвій біографії ювіляра були і армійські будні. З 1976 по 1978 рік працював вчителем історії Іващуківської восьмирічної школи, а з 1978 року – призначений директором Пляшевської середньої школи, пропрацювавши на цій посаді до 2005 року. І смак роботи заступника директора з навчально-виховної роботи прийшлось відчути. А з 2010 року – знову директор Пляшевської школи.
            П. А. Ремесник – Відмінник народної освіти УРСР (1984р.), Відмінник освіти України ( 2003 р.). Нагороджений за сумлінну працю Почесною Грамотою голови Рівненської ОДА (2011р.). Та й громадська робота Петру Андрійовичу не чужа: і депутатом районної ради кількох скликань побував, і неодноразовим членом виконкому Пляшевської сільської ради.

Багато літ П. А. Ремесник вчить своїх вихованців розуміти, аналізувати та використовувати історичні знання в щоденному житті. Не дасть віддачі те, що не торкнеться дитячих сердець. Якнайстаранніше засіває вчитель в дитячі душі зерна прекрасного. Щоб вони проростали любов’ю до України, рідної мови, верби над ставом, калини за вікном, до рідного краю і героїчної минувшини. Петро Андрійович не тільки дає хороші знання з історії, економіки, а й вселяє моральні принципи. Чимало випускників нашої школи, зацікавившись історією України, історією рідного краю, обрали цей предмет своїм майбутнім фахом (Плясковський Ігор, Пилипів Лариса, Чирська Марія, Борисюк Олександр, Гогой Тарас…). Батькову справу продовжив син Олег, нині директор Рідківської школи, вчитель історії і правознавства.

Петре Андрійовичу! Ви можете по праву гордитися своїми учнями- випускниками. Якими б не були їхні професії, долі – але всі вони стали чесними, нормальними людьми. Бо всі роки, віддані педагогічній праці, насичені любов’ю до дітей, до школи. Ви завжди підбадьорюєте учнів – і вони вчаться вірити в себе. Ви завжди підтримуєте їх – і діти вчаться цінувати себе.

Шановний наш директоре! Ви не просто директор. Ви і вчитель, і режисер навчально-виховного процесу, і бухгалтер, і діловод, і психолог, і методист, і рекламний агент, і новатор, і дипломат…В рідній школі Ви і батько, і мати! Чи не тому наші школярі товариські, відверті, справедливі. Чи не тому в нашій школі переважає гуманний, демократичний характер взаємин учителів та учнів, повага особистості учня, його прав і гідності…

Попри усілякі суспільні негаразди, хронічні труднощі, Ви залишилися вірним професії вчителя, педагога, освітянина. Усі ми розуміємо, що майбутнє України сьогодні залежить все-таки від школи, від освіти. Школа допомагає шукати сенс життя. Освіта додає мудрості. Хочеться вірити, що навчальний заклад, який Ви очолюєте, збудує свою стратегію і тактику досягнення поставлених цілей. Наша Пляшевська школа «повинна мати своє обличчя і увійти в історію освіти як духовне місце, де добре мріється, добре твориться, де комфортно нестандартним поглядам на організацію навчально-виховного процесу, новим технологіям і методикам…»

Бути вчителем -  це велика відповідальність. Бути директором – це подвиг!

Шановний ювіляре! Вітаємо щиро!  І хочемо подякувати від імені усіх Ваших колег-вчителів, що не зрадили своїй мрії і з надією дивитесь у завтра – широкими очима своїх учнів. Нехай ніколи не вичерпуються могутні духовні джерела. Нехай Ваші вихованці (і учні, і вчителі) все життя несуть світлі спогади про колиску розуму й добра – свою школу. Нехай справедливість, компетентність та вимогливість у поєднанні зі щирою любов’ю у кожному дитячому серці запалить іскру Божу, що допоможе дітям торувати успішно дорогою знань.

            Хочеться побажати не лише приємних споминів про багате на цікаві події шкільне життя, не лише насолоди від спілкування зі своїми онуками, а й повернення до власної творчої майстерні – до недописаних історичних розвідок, краєзнавчих досліджень. Хай ці щасливі весняні дні будуть тільки початком прекрасного нового життя, яке подарує Вам глибоку вдячність, шану і повагу людей, натхнення і здійснення всіх бажань. І ще багато- багато років здоров’я, сили, радості й задоволення!

   Говорять: роки йдуть. Вони біжать.

   Летить життя, як птаха сизокрила.

   Не зупинятись! Лиш перемагать!

Галина Грицюк, вчитель світової літератури