Повертаючись до публікації учня 11 класу Ореста Гончара, я пригадав події 11 вересня 1994 р., в яких брав участь та виступав під час освячення могили героям ОУН-УПА. В той час у школі діяла громадська організація "Просвіта", яку тоді очолював заступник директора з виховної роботи Пляшевської загальноосвітньої школи Гогой Павло Петрович, який запропонував свої спогади про цю подію.

Ремесник Петро Андрійович, директор ліцею

Репортаж 
подій з приводу освячення пам'ятників 
у селі Пляшева Радивилівського району

  11 вересня, неділя, свято Сікновеніє (Головосіка) глави Іоанна Предтечі.
  Подія перша. Освячення пам'ятника двом ченцям, які загинули від рук польських інтервентів в 1920 р. та фундатору Свято-Георгіївського скита на Козацьких могилах Володимиру Стоматіну, якого поховано 1936 р. Після освячення - виступи о.Олега, настоятеля Георгіївської церкви, директора заповідника Галабуза Л.С., свідка, який знав графа Стоматіна, зі Смоляви, нині Горохівського району Волинської області.
  Подія друга. Після освячення пам'ятника на Козацьких могилах процесія з хоругвами, національними прапорами рушає з о.Журавлиха на цвинтар села Пляшева, до могили, де поховані воїни УПА. В колоні - народний депутат України п.Василь Червоній, козаки ВС з Дубна та Радивилова. По дорозі до процесії приєднуються люди з навколишніх сіл, представники національно-демократичних сил з Рівненщини, Волині та Львова, учні місцевої школи у національному вбранні, з квітами, кетягами калини. Отець Олег розпочинає освячення пам'ятника героїчно загиблим в 1945 р. воякам УПА. Милозвучне співання церковного хору, залпи салюту воїнів Збройних Сил України наводять сльози на очі присутніх. Хвилююча проповідь отця Олега. Після цього розпочинається мітинг. Виступає голова осередку "Просвіта" села Пляшева Павло Гогой, який сказав слідуючі слова: "Сьогодні важлива політична подія в історії нашого села, яка символізує підвищення рівня національної свідомості. За часів більшовицької неволі поховання воїнів УПА вважали за ворожі і за ними не було ніякого догляду. Ми, члени "Просвіти"", намагаємось цивілізовано, по-християнськи підходити до цієї справи. Постріли салюту сьогодні нагадали нам 8 березня 1945 р. В ці Шевченківські дні три Василі: Скальський, Шиманський і Балісевич, імена яких вдалось встановити, будучи оточені військами НКВД в стодолі, відстрілювались до тих пір, доки в них були боєприпаси. По одному патрону вони залишили для себе. Останні слова, які вони вигукнули, були "Слава Україні!". Після цього більшовицькі бандити підпалили стодолу. Вночі дві жіночки знайшли останки трьох героїв і зі священником похоронили їх на цвинтарі. Більшовики декілька разів зрізали на їх могилі хрест, не давали відслужити панахиду чи поставити квіти. Ось так нищили українців. Але нас не можна знищити, як не можна знищити саму ідею. Україна і український народ завжди будуть жити, бо у нас є мова, історична пам'ять, висока культура, непохитна віра в Бога. Сьогодні ми низько схиляємо голови над могилою українських героїв і присягаємо на вірність Україні. Слава Україні!"
  Після цього прозвучали виступи:
  п.Михайла Трачука - голови сільської ради с.Пляшева
  п.Петра Ремесника - директора Пляшевської школи
  п.Ігора Плясковського - заступника заступника директора державного заповідника "Поле Берестецької битви".

Павло Гогой, голова осередку "Просвіти" села Пляшева
11 вересня 1994 року