«Найважливіше завдання цивілізації –
навчити людину мислити.» 
Томас Едісон 

Чому небо синє? 
Хто взимку розмальовує вікна сріблом?
Який природний об’єкт на Землі в 5 разів гарячіший, за поверхню Сонця?
Чому комахи б’ються в світильники?
Що впливає на напрямок закручування води в воронці? 
Чи має пам'ять метал?
  Ви замислювалися коли-небудь над подібними запитаннями??? Мабуть, ні. Фізичні явища в повсякденному житті оточують нас всюди, але ми над цим не задумуємося. Та серед  усіх в декого виникне бажання знайти відповіді.
  Коли я вперше потрапила  до кабінету фізики, у мене розбігалися очі. Мою увагу привернули незвичайні предмети. Згодом я довідалася про їхні назви: трансформатор, вольтметр, амперметр… А ще впали в око різні метеорологічні прилади. Тоді, уперше переступивши поріг кабінету фізики, я не особливо розглядала розвішані на стінах портрети знаменитих учених, але їх облюбували сонячні зайчики.
  Зараз вчитель має організувати навчальний процес так, щоб діти самі пізнавали світ, для цього є багато джерел інформації. А   раніше саме вчитель був чи не єдиним джерелом інформації. Складні фізичні явища, потрібно було пояснити просто та зрозуміло, і Галина Серафимівна вміла це зробити.
  Віднічук Галина Серафимівна народилася 5 вересня 1942 року у мальовничому маленькому затишному  селі Солонів Радивилівського району Рівненської області. У 1966 закінчила Луцький педагогічний інститут, отримавши кваліфікацію за дипломом «Вчитель фізики і праці в навчальних майстернях середньої школи». У Пляшевській середній школі  працювала вчителем фізики з 1971 року,  а на посаді завуча школи з 1973 по 1999  рік .
  Професія вчителя одна з найшанованіших, найпочесніших та найвідповідальніших професій. Можна сказати, що вчитель створює майбутнє країни, служить суспільству. Педагог має вміти мотивувати учня: до розвитку, до знання предмета, до пізнання світу. Це можна зробити лише тоді, коли любиш свою працю, коли ти відповідальний і відкритий до світу. Без мотивації не буде результату, а він має бути. Учитель може володіти найрізноманітнішими навичками, але насамперед Галина Серафимівна була особистістю. Вона вміла сконсолідувати дітей навколо себе, чудово знала свій предмет, позитивно ставилася до життя і мала внутрішній стрижень. Неодноразово опинялася  в такій ситуації, як гладіатор на арені з левами і тиграми: інколи  дуже тиснули чиновники. Потрібно було приймати рішення, які не всім подобалися, бути  завжди  рішучою і демонструвати  сильний характер.  І вона це робила.
  Вміла тримати дисципліну, як в класі на уроці, так і в усій школі. Завуч, як ніхто інший має мати всі якості лідера та організатора. А вчитель має бути дуже глибоким, бо він працює зі своїм світом. Саме цей світ він ретранслює на учнів. Галина Серафимівна була — живою, емоційною, простою, але переконливою. Часто жартувала, бо якщо вчитель надто серйозний — діти його не сприйматимуть. Та, водночас, була авторитетною, із сильним характером. Вона вміла пояснити матеріал дуже просто, ясно, зрозумілими словами. А предмет - непростий. Учні в свою чергу поважали її. Уроки були цікаві, встигала опитати всіх за урок, проводились лабораторні роботи, хоча з обладнанням було складно. Вміла залучити до суспільно-корисної праці. Ніколи не відмовляла, коли її просили щось допомогти.  А урок розпочинала з 5 хвилин молитви, говорила при тому: «Якщо не навчу вас фізики, то хоч «Вірую» знатимете». 
  Педагогічна діяльність вимагає від людини і певних вольових якостей: витримки, терпіння, послідовності, наполегливості, самовладання. Педагог зобов’язаний контролювати свою поведінку, керувати нею. Труд учителя складний. Перевірка зошитів, підготовка до уроків – усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбайливими учнями, які не хочуть учитися і прогулюють школу. А сам урок! Учителю треба перевірити наші знання, пояснити новий матеріал, та ще й дисципліну підтримувати. Були й суперечки, частенько своїми необдуманими вчинками примушували її піднімати голос, «читати мораль».
  Галина Серафимівна не вважала фізику важкою. Казала, що її потрібно просто зрозуміти, тоді все легко пояснити своїми словами.  З чоловіком  Віднічуком Миколою виховали двох синів – Ігора та Володимира.  На пенсії  займалася господарством, пасла корову,  у вільний час вишивала, поки не почала втрачати зір. Вже кілька років минуло,  як Галини Серафимівни немає з нами. Велике їй спасибі за те, що прищепила мені любов до фізики і світла пам'ять.

Марія Лев, вдячна учениця, 
випускниця Пляшевської загальноосвітньої школи