Свято Андрія Первозванного - дуже популярне і шановане протягом багатьох віків в Україні, дійшло і до наших часів. Щораз нові покоління приймають його за своє, продовжують та розвивають його народні традиції, бо їх збереження має велике значення для виховання молоді. Це одне з найулюбленіших передноворічних свят. 
  Організатор Андріївських вечорниць – завклубом с.Пляшева Лідія Дмитрівна Бігун. Учасниками цього календарно-обрядового дійства були учні Пляшевського ліцею. На роль господині запросили шановану Олену Гаврилівну Ліскову. 
  В родинному колі зібралися батьки, вчителі, учні, односельчани. Моторна та дбайлива господиня Олена та її вправна помічниця Ліда гостинно прийняли у своїй імпровізованій оселі гостей. На сцені, наче в українській світлиці: бабусині рушники, в кутку - українська піч, хлібна діжа, лопата, коцюба… а в печі – смачнющі пироги. Головний атрибут свята – сонячна калита – символ добробуту, достатку, щастя, благополуччя. Вдалася калита на славу! Посипана маком, горіхами. Пахне медом. На столі – національні страви: узвар в глечиках, в макітрах – вареники (з сюрпризами), пиріжки, в полумисках - пампушки з часником, усілякі смаколики… Стіл, застелений скатертиною із прабабусиної скрині. Красиво так! Казково!
  Першими на свято завітали, співаючи українських народних пісень, дівчата. Очікуючи парубків, вони жартували, розповідали усякі небилиці, ворожили. До приходу парубків дівчата намагались дізнатись про свою долю. Згадали, як колись передбачали її їхні мами та бабусі. Дівчата ворожили на чобітки, на тин, на миску… Знімали свої чобітки та кидали їх від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мали права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме. На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі "хлопця вибирали". Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає. До гри долучалися і глядачі в залі. Ото сміху було! 

  Аж ось на свято завітали парубки. Перш ніж сісти за стіл, хлопці повинні були відгадати загадки, а також дізнатися, чи будуть скоро у парі (діставали зубами каблучку з миски, наповненої водою).
  Найурочистіший момент свята – обряд «Кусання калити». Хлопці по черзі намагалися вкусити її, дівчата ж в цей час смішили хлопців. Отут-то Дмитро Грицаюк був неперевершеним! Ця весела гра є основною на Андріївський вечір.
  Найсмачнішою частиною свята стало частування гостей. 
  Учасники цього заходу старались якнайкраще передати споконвічні традиції українського народу. Не обійшлося і без приємностей. А це гумористичні виступи Назара Причепи і Іллі Ремесника, дуети Ангеліни Якобчук і Назара Причепи, Скрухи Михайла і Богдани Причепи, Богдани Причепи і Софії Якобчук і сольне виконання пісень Віолеттою Софілканич і Мар’яною Шаулою. Господиня п.Олена з Лідією Дмитрівною не могли бути осторонь: заспівали українську народну пісню «Ой у вишневому саду». Зал підспівував. А скільки позитивних емоцій подарували гостям дівчата, станцювавши під мелодію «За лісами-горами»!
  Гарно був організований і музичний супровід Андріївських вечорниць. Забезпечив його Андрій Гальчук. 
  Святкування Калити – справжня можливість поринути в атмосферу українських традицій, зазирнути у минуле нашого народу. 
  Отак ожили перед нами старовинні народні ігри та забави. Тепер головне, щоб вони й надалі не канули у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. 
  Кажуть, усі ворожби та бажання «під Андрія» збуваються. Тож нехай те тепло і любов, які наші учні щедро розсіяли поміж присутніх у цей неповторний вечір, стократ повернуться до них, даруючи їм щасливу долю.

Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про ці Андріївські вечорниці
Спомин в серці буде жить.

Г.Д.Грицюк, вчителька Пляшевського ліцею
Автор фото - Л.Бігун