Вже 35 років Україна живе з болем Чорнобиля. Це проблема, що торкнулась майже кожної української сім’ї та всього світу.
  Та чи знаємо ми достатньо про Чорнобиль, його минуле, сучасне й майбутнє? Що розкажемо про нього наступним поколінням та як нам говорити про нього зі світом?
  Чорнобильська аварія – це катастрофа, що була спричинена руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України, катастрофа, яка вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від наслідків людей, так і за економічними збитками.
  Забрудненню піддалося більше 200 000 км², приблизно 70% - на  території Білорусі, Росії і України. 
  Радіоактивна хмара накрила також й Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію, Велику Британію та острів Мен.
  Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Фоксмаркської АЕС (1100 км від місця аварії) в Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоків радіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема. 
  «Грінпіс» і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік. За даними організації «Союз Чорнобиль України», з 600000 ліквідаторів - 10% померло, 165 000 стало інвалідами.
  Точне число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Вчені припускають,  що більша частина смертельних випадків, пов’язаних із дією радіації, була або буде викликана онкологічними захворюваннями.
  8 грудня 2016 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила резолюцію,  якою проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам'яті про чорнобильську катастрофу.
  З метою гідного вшанування подвигу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виховання почуття гідності, гордості за свій народ та розвитку освітніх, аналітичних  компетенцій щодо подій в історії нашої держави  у Пляшевському ліцеї  були проведені відповідні заходи: перегляд та обговорення відеофільмів (Чорнобиль – 35 років після катастрофи, Чорнобиль. Точка часу), виховна година на тему Чорнобильської катастрофи для учнів 7 – 9 класів. А також здобувачам освіти було презентовано виставку тематичної літератури, яку організувала завідувачка Пляшевської публічної бібліотеки Хміль Марія Миколаївна.

  Які висновки має зробити людство із чорнобильської трагедії? Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним, а, значить, має бути підконтрольний людині із усіма можливими наслідками, і бути технологічно прогнозованим. А суспільство та відповідні державні інституції мають бути готовими у «винятковому режимі» до можливих нештатних ситуацій .
  І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.

Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…
Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…

Ліна Костенко. 2019 р.

Оксана Польова, вчителька біології