… Несла свій хрест мовчазно Україна,
Але не стала в скруті на коліна,
Хоча й звірячий був над нею суд
М. Василенко
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами.
24 листопада наша школа стала храмом духовності, храмом Скорботи і Пам’яті. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду 1932-1933 років, заподіяного сталінським режимом, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії XX століття, присвятили учні та вчителі захід «Запалимо свічу…».
Запалимо свічки, помолимось в скорботі,
За тих невинних жертв Голодомору днів.
Шануймо рідний край і хліб , що кров’ю-потом
Вирощує народ, щоб кожен ситно жив.
Валентина Володимирівна Вараницька, педагог-організатор |