Діяльність УПА в Пляшеві та навколишньому районі

Меню сайту

Наше опитування
Оцініть наш сайт Відмінно Добре Непогано Погано Жахливо Результати \| Архів опитувань Всього відповідей: 357

Статистика
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0

Форма входу

Головна » » Діяльність УПА в Пляшеві та навколишньому районі

20:30

Діяльність УПА в Пляшеві та навколишньому районі

Кокарда УПА, знайдена у с.Пляшева
місцевим жителем О.Горзеєм

Наше село входило до ВО-2 «Богун» — воєнної округи УПА, яка була у складі УПА-Північ. Судячи з розповідей Залевської О.В., очільниками УПА в Пляшеві були Невинні Нестор, Міхал та Сава. Невинний Сава Тимофійович, 1915 р.н., був заарештований 7 червня 1944 року і засуджений до 10 років ВТТ (виправно-трудовий табір) з конфіскацією майна. Помер у ВТТ в 1946 році [1]. Житель нашого села Василевський Антон Федорович перебував у охороні штабу групи УПА «Богун», мав псевда "Микола" та "Жду". Був засуджений та розстріляний НКВС 9 лютого 1945 року [1].
У мережі доступний сайт avr.org.ua. Це електронний архів, що забезпечує відкритий доступ до електронних копій документів з історії українського визвольного руху у XX ст. Серед документів можна знайти згадки про свій населений пункт, навколишню округу.
У повстанському документі "Вістки з Волині" за березень 1944 року вказано, що "німці копають за Стиром окопи в великому поспіху. Зокрема в околиці сіл Вербень, Пляшева і Острів [2]." Документ "Відомості з-за фронту" від 10 березня 1944 року розповідає, що "фронт вже майже під Берестечком. Дня 8.ІІІ через Стир в Боремлі була сильна артилерійська стрілянина. Бої йдуть в місцевостях: Вичавки, Вербень, Острів. В Берестечку стоїть вкопана німецька артилерія [3]".
"B сeлi Оcтpoв [Оcтpів], paйoн Koзин, бyлa зaквaтиpoвaнa бoївкa дpyгa Гoнти. Bнoчi нa 9-тe вoни зpoбили нaпaд нa шпитaль в Бepecтeчкy. 3дoбуто кoци, пpoстинi та інше" - говорить документ "Інформації" №44 від 23 грудня 1943 року [4].
У нашій місцевості діяли червоні партизани. "Bopoг зaйняв дaльшi тepeни нaд piкoю Cтиp, poзмiстившись в сeлax: Бepeстeчкo 300 чoл., Липa 300 чoл., Шибинo 200 чoл.". "Дня 6.9.1944... около 1000 партизан... замкнули села, які знаходились між шляхом Берестечко-Демидівка". Згодом там відбулись бої, повстанці вирвались з оточення. В боях та переправу через ріку загинуло 27 чоловік [5]. Один з документів червоних партизан від серпня 1944 року говорить: "Мы считали, что пройти у немцев «под носом» лучше, чем через бендеровские деревни. По тем документам, что были захвачены, мы установили, что у д.Хотны [Хотин] расположен бендеровский полк, его курени расположены [в] Волковые [Вовковиї], Даброкины [Добрятин], Воратня [Боратин]" [6].
Неподалік від нашого села знаходиться хрест на місці загибелі Казвана Дмитра - «Черника». Він був майором УПА, начальником штабу військової округи ВО «Богун». У повстанській газеті "Інформатор" зазначається, що "Черник" загинув у березні 1946 року на Дубенщині, заскочений зненацька більшовиками [7]. З його загибеллю пов'язані деякі таємниці. На Демидівщині діяли псевдо-повстанці під керівництвом НКВД. Про їхню діяльність можна прочитати тут. Ними було розсовсюджено листівку, що Казван є зрадником, і його потрібно вбити. В одному з джерел вказано, що він загинув у бою з опергурпою Козинського райвідділу МВС [8]. У червні 1946 р. співробітники Козинського райвідділу (РВ) МВД дали завдання «бандпосібнику» Іванові Семенюку розкидати символічну могилу в с.Пляшева Демидівського р-ну, насипану на місці загибелі референта СБ Дмитра Казвана-"Черника". Самі ж чекісти в той час знаходились на безпечній відстані [9].

Пам'ятний знак, встановлений неподалік Пляшеви
на місці загибелі Дмитра Казвана ("Черника")

У лісі Перемильщина є хрест на місці повстанської криївки. Пилип Романюк, житель м. Берестечко згадує: «У лісі біля села Перемиль був схрон, де пережили зиму повстанці: Андрій Солтис, Пилип Пасічник, Іван Пасічник, Данило Лейбик, Петро Друзюк. Але зрадник навів туди більшовиків, і воїни УПА, щоб не здаватися ворогу, підірвали себе гранатами. Я знав добре цих хлопців..." [10]. Про цю криївку згадує і Залевська О.В.
Цікаво, що в УПА боролися чехи. "Дальше поїхали в Козинській район, де в с.Вовковиї... в цьому ж селі відбувся перегляд куреня Юрка та чеського відділу при УПА в силі одного куреня." Це розповідає Книга спогадів Миколи Андрощука-«Вороного» [11].
Відбувались в нашій місцевості і курйозні випадки: "...влітку 1944 року у випадковому нічному бою поміж двома загонами МГБ в районі Пляшевої, Теслугова, Волковиїв через непорозуміння виникла перестрілка, яка завершилась смертю з обох боків, доки помилка не була з'ясована. Всіх забитих поховали в м.Козині Рівненської області як жертв «націоналістичних бандитів» [12]".
М.В.Гончар з розповідей своєї мами Тетяни та брата Василя переказав їхні спогади. Борисюк Семен Васильович, житель села Пляшева, брав участь у битві під Гурбами. Після виснажливих боїв повстанці розпорошилися, і їм був даний наказ будь-яким чином зберегтися. Повстанець прибув у Пляшеву, до своєї сестри Тетяни, спершу сховався на горищі, а потім показався рідні та попросив їсти, запитав, чи проводяться облави у селі. Вночі він пішов до сестри Євгенії, яка проживала на хуторі над великим яром на Стиру, між Пляшевою та Солоневом. Згодом йому вдалось зв'язатись з секретарем сільради Кравчуком, який був законспірованим членом ОУН. Саме він видав Семенові благонадійну довідку, котрою він скористався з метою мобілізації в ЧА. Воював у складі 337 сд. Вже з Австрії він направив кілька листів до сестри, після чого зв'язок увірвався. Як виявилось, він загинув і похований у с.Брун (Австрія). Похоронна довідка, яка надійшла сестрі Тетяні, згодом була вилучена головою сільради.
На пасіці у лісі Перемильщина базувалась боївка місцевого жителя Івана (прізвище та псевдо не встановлено). Під його керівництвом здійснювались різноманітні акції у Берестечку. НКВДисти нишпорили по всій окрузі у його пошуках. Про це йому повідомляли жителі навколишніх сіл. Іван задумав операцію по знешкодженню начальника берестецького відділу НКВД. Через підставних осіб начальнику надійшло повідомлення, що Іван спить п'яний на хуторі Пасіка, у лісі Перемильщина. Співробітники НКВД на возі негайно вирушили на те місце. Начальник особисто хотів розправитись з Іваном, а у сінях Іванової хати зачаїлись інші повстанці. Начальник з пістолетом у руках зайшов у хату, і в ту ж мить був схоплений. Його посадили за стіл, і наливали склянку за склянкою, аж поки той не звалився під стіл. По загону НКВДистів відкрили вогонь, і ті розбіглись по лісі. Тоді Іван з бійцями поклали п'яного начальника на стіл, разом з ним посадили його пораненого підопічного, якому перев'язали рани та звеліли їхати у Берестечко. Невідомо чи залишився начальник берестецького НКВД на посаді після цієї події. Згодом, Івана таки спіймали. Його катували, після чого вкинули у підпалену скирту соломи. Сталось це на хуторі Пасіка.
Н.Т.Невинний розповідав М.В.Гончару, що між учасниками ОУН (мельниківцями та бандерівцями) відбувались суперечки в ур.Біндюга(Камінчики). Мельниківці з берега стріляли по човні, у якому пливли бандерівці.
У післявоєнний період чимало жителів нашого села були репресовані за участь чи за допомогу повстанцям. Серед них Музика Олексій Павлович, 1929 р.н., освіта 2 класи, селянин. Заарештований 4 травня 1945 р. Обвинувачений за ст.54-1а, 54-11 КК УРСР. Засуджений військовим трибуналом військ НКВС Рівненської області. 27 серпня 1945 року на 10 років ВТТ з конфіскацією майна. Звільнений 16 серпня 1954 р. Реабілітований висновком прокуратури Рівненської області від 3 липня 1992 р.
Невинна Марія Володимирівна, 1918 р.н., українка, освіта 5 класів, селянка. Заарештована 19 грудня 1948 р. Обвинувачена за ст. 20-54-1а КК УРСР. Засуджена ОН (Особливою нарадою) при МДБ СРСР 18 червня 1949 р. на 5 років ВТТ. Реабілітована висновком прокуратури Рівненської області 19 жовтня 1993 р. [13].
Кравчук Сергій Андрійович, 1918 р.н., також був засуджений за статею 20-54-1а до 10 років ВТТ. Кунзерук Іван Григорович та Кунзерук Корній Григорович були засуджені на 5 та 10 років ВТТ відповідно [14]. Більше про жителів нашого села можна знайти у книзі "Реабілітовані історією. Рівненська область".