Схема удару 33-го сбап по танковій групі німців
при їх наступі на Броди 24 червня 1941 року

  24 березня 1941 вийшла Постанова РНК і ЦК ВКП (б) про будівництво та реконструкцію аеродромної мережі країни. Необхідно було в короткі терміни побудувати і реконструювати понад 250 стаціонарних аеродромів для базування авіації. На виконання цієї постанови наказом Наркома внутрішніх справ № 00328 від 27 березня 1941 року було в складі Наркомату створено для цих цілей Головне управління аеродромного будівництва. І тільки в червні по-справжньому розгорнулися в прикордонних округах роботи по розширенню і реконструкції аеродромної мережі. 

Аерофотознімок аеродрому поблизу Пляшеви,
зроблений німецьким літаком-розвідником
22 липня 1944 року
(http://warszawa.fotopolska.eu/1064909,foto.html?o=b251718&p=1)

  Один з таких військових аеродромів був побудований поблизу Пляшеви. Грунтова злітно-посадкова смуга мала довжину 1050 м, ширину - 280 м. Простягалася вона від західної окраїни села до сучасної межі Волинської та Рівненської областей. Допомагали у будівництві аеродрому мешканці Пляшеви. Селяни засипали нерівності, розкопували межі між земельними ділянками, на яких розміщувався аеродром. Будівництво було терміново закінчене 21 червня 1941 року, в той самий день сюди перебазували винищувачі МиГ-3. Вже зранку 22 червня відбулося два великі нальоти німецьких бомбардувальників на аеродром [1]. Це свідчить про те, що німецьке командування володіло інформацією про мережу радянських військових аеродромів та наявність авіатехніки на них. Фактично стан аеродромів оцінювався кожен день в реальному масштабі часу. В результаті німці знали стан кожного аеродрому, кожен день відстежували переміщення наших літаків з аеродрому на аеродром. Тому німецька авіація бомбила тільки ті аеродроми, на яких знаходилися літаки. Помилкою радянського командування можна вважати близьке розміщення аеродромів до кордону. Наприклад, лінія державного кордону проходила за 65 км від Пляшеви [2], в той час як аеродроми мали бути розташовані за 120-250 км від кордону. 

Винищувач МиГ-3, захоплений німцями на польовому аеродром у червні 1941 року.
Миг-3 на початку війни був наймасовішим винищувачем нового типу

  До 24 червня дії радянської бомбардувальної авіації поступово переміщувалися по лінії Сокаль-Берестечко до нашої місцевості відповідно до просування німецьких військ у цьому напрямку. 
  Протягом 24 червня швидкісні бомбардувальні полки 16-ої авіадивізії (18 СБ і Пе-2) атакували колони противника, які просувалися через Берестечко. Було скинуто 90 бомб ФАБ-100, без втрат. Дивізія втратила лише два літаки И-153, які не повернулися з розвідки. Бомбардувальники 17-ої авіадивізії (59 СБ і Пе-2) також діяли в районі Берестечко-Броди. Було здійснено 170 літако-вильотів, скинуто 316 ФАБ-100 і 6 ФАБ-50. Над ціллю було збито зенітним вогнем 2 Пе-2, в тому числі літак командира 48-го полку майора Дмитра Царькова, весь екіпаж загинув.
  19-та авіадивізія (71 СБ та Як-2) 24 червня "працювала" по колонах ворога в районі Берестечка, Щуровичів та Радехова. Було скинуто 300 ФАБ-100 ціною втрати 1 СБ від зенітного вогню. 
  62-га авіадивізія (93 СБ та Пе-2) діяла в напрямку Броди-Лешнів-Берестечко. Всього бомбардувальниками дивізії було скинуто 246 бомб ФАБ-100 і 256 ФАБ-50. Втрати становили 6 літаків. Ще 2 СБ були знищені і 5 пошкоджені внаслідок атаки противником аеродрому Кремно, на якому базувалися літаки дивізії.

Німецькі солдати позують на фоні збитого та згорілого 
радянського бомбардувальника СБ-2

  24 червня 1941 року поблизу Берестечка відбувся, очевидно, перший у Другій Світовій війні таран бомбардувальником наземної техніки ворога. Здійснив подвиг екіпаж літака СБ 33-го сбап (скоростной бомбардировочный авиаполк - рос.) у складі старшого лейтенанта Храпая Григорія Архиповича, лейтенанта Філатова Василя Васильовича та старшого сержанта Тихомирова Георгія Кузьмича.
  Цей епізод описаний у "Короткій історії 33 сбап...": "Літак льотчика старшого лейтенанта Храпая, пошкоджений вогнем ЗА (зенітної артилерії - авт.), не міг продовжувати політ, в літаку - бомби, а внизу - колона німецьких танків. Блискавнича думка - гинути з належною для радянського воїна честю. Льотчик ввів машину в піке і літак з бомбами врізався у колону танків. Славною героїчною смертю загинув екіпаж, льотчик старший лейтенант Храпай, штурман - лейтенант Філатов, стрілець-радист старший сержант Тихомиров, похоронивши під своїми уламками не один танк і не один десяток німецьких вояків".
  33-й сбап зі складу 19-ї бомбардувальної авіадивізії базувався в районі міста Біла Церква і мав на озброєнні 54 СБ і Ар-2, 14 Пе-2. Командиром авіаполку був полковник Пушкарьов Ф.С. З 24 червня 1941 року здійснював бойові вильоти в район Берестечко-Микулино з метою зупинити просування танкових колон противника у напрямку Бродів. Полк зазнав великих втрат, адже на завдання екіпажі літали без прикриття винищувачами.

Цей радянський пікіруючий бомбардувальник Пе-2
став жертвою німецьких винищувачів

  Успішні дії радянської авіації 24 червня змусили німців вносити корективи у план наступу 11-ої танкової дивізії. Зокрема, було стримано просування в напрямку Дубно 61-го мотоциклетного батальйону із захопленого ним плацдарму поблизу с.Острів, а також 110-го мотострілецького батальйону, який наступав із Щуровичів.
  Отямившись від шоку перших днів війни, повітряні сили Південно-Західного фронту діяли з наростаючою інтенсивністю. 26 червня 17-а авіадивізія підвищила свою активність. Її льотчики виконали 235 літако-вильотів, скинули 280 ФАБ-100, 424 ФАБ-50 і 30 осколкових авіабомб АО-25. Основними цілями були колони противника і скупчення техніки в районі Берестечко, Острів, Радехів. Власні втрати, не дивлячись на високу інтенсивність польотів, були невеликими: один літак не повернувся із завдання і 2 СБ були збиті в районі цілі.
  А от льотчикам 19-ї авіадивізії довелося сутужно. При 107 літако-вильотах вона втратила відразу 11 СБ та 1 Як-2. В одному з випадків не повернулася із завдання вся ланка СБ з 138-го полку. Не дивлячись на це, полки дивізії змогли скинути на ворога 385 ФАБ-100, 68 ФАБ-50. До авіаударів по колонах противника залучали навіть винищувачі МиГ-3 15-ої авіадивізії.
  16-та авіадивізія зазнала 26 червня серйозних втрат: 1 Пе-2, 3 СБ не повернулися із завдання. Також було збито винищувач Миг-3, який їх прикривав. У той же день не повернулася ланка СБ з складу 86-го бомбардувального полку, внаслідок чого в полку залишилося лише 4 справних літаки.
  Вкрай невдалим був день 26 червня для 18-ої авіадивізії. Її бомбардувальники ДБ-3 виконали 61 літако-виліт (майже вдвічі більше, ніж попереднього дня), скинувши 347 ФАБ-100 у районі Сокаль-Радехів-Берестечко. При цьому 93-ій полк дивізії втратив 7 бомбардувальників.

Палає на землі радянський бомбардувальник ДБ-3.
Ці важкі літаки могли нести багато авіабомб, 
але були повільними та слабо захищеними

  Найбільших втрат поблизу Берестечка 26 червня зазнала 62-га дивізія. Виконавши 73 вильоти, було втрачено відразу 14 СБ і 1 Пе-2. Було скинуто 152 ФАБ-100, 350 ФАБ-50 [3].
  Німецькі джерела вказують на такі втрати радянської авіації протягом 25-26 червня поблизу Берестечка від льотчиків зі складу JG 3 (3-тя винищувальна ескадра «Удет»):
25 червня:
∙ оберлейтенант Віктор Бауер (Oblt. Viktor Bauer) збив два літаки СБ або Пе-2; 
∙ фельдфебель Август Діллінг (Fw. August Dilling) - бомбардувальник ДБ-3; 
∙ лейтенант Ганс Фуб (Ltn. Hans Fub) - винищувач И-16 за 8 км на північний захід від Берестечка; 
∙ гауптман Гордон Голлоб (Hptm. Gordon Gollob) - ДБ-3 на південний схід від Берестечка; 
∙ оберлейтенант Гейнріх Саннеманн (Oblt. Heinrich Sannemann) збив 2 ДБ-3 південно-західніше від Берестечка;
26 червня:
∙ лейтенант Вільгельм Лемке (Ltn. Wilhelm Lemke) - 2 швидкісні бомбардувальники СБ;
∙ лейтенант Хайнц Рессел (Ltn. Heinz Ressel) - СБ на схід від Берестечка [4].
  Втрати радянських літаків від пілотів ескадри "Удет" у нашій місцевості є набагато більшими, адже у документах часто вказані лише приблизні локації повітряних поєдинків (північніше Бродів, поблизу Щуровичів і т.д.).

Збитий винищувач Ме-109
винищувальної ескадри JG-3

  Безпосередньо в околицях Пляшеви на початку війни було збито щонайменше три літаки. Один із них,  швидкісний бомбардувальник СБ, розсипаючись у повітрі, впав у заплаві річки Пляшівки. Двоє льотчиків загинули. Один з них був похований неподалік місця падіння. При собі мав документи на ім'я (Антонов Антон Антонович?), народився в м.Орел. Третій, ім'я якого невідоме, приземлившись на парашуті, переховувався, але наступного для був полонений німецькими солдатами, котрі проходили через село. Ще один літак зазнав катастрофи у полі на південний захід від села, поблизу цегельного заводу. Інший, бомбардувальник Пе-2, впав у Мельницькому лісі, біля хутора Бондарівка.

Місце падіння СБ у заплаві річки Пляшівки 

  Весною-влітку 1944 року Пляшева знову опинилася поблизу лінії фронту. 
  Для забезпечення неперервної розвідки відступаючого противника 13.08.1944 на аеродром Берестечко було перебазовано ескадрилію винищувачів зі складу 513 ВАП (винищувальний авіаційний полк). На світанку 16 липня 1944 року 92 ГШАП (гвардійський штурмовий авіаційний полк) і 513 ВАП перебазувалися на аеродром Берестечко. 20 липня в другій половині дня з аеродрому Комарівка на аеродром Берестечко перебазувався 91 ГШАП.
  23 липня на аеродром Берестечко перебазувалось управління 4 ГШАКД. Але вже 27 липня, у зв'язку пересуванням на захід лінії фронту, управління 4 ГШАКД, 91 та 92 ГШАП перебазувались на аеродром Недзьведня, а 513 ВАП - на аеродром Туринка [5].
  Протягом періоду перебування цих підрозділів на аеродромі Берестечко вони зазнали втрат:
∙ 20 липня 1944 року. Васильєв Павло Миколайович. Гвардії старший сержант. Повітряний стрілець 92-го ГШАП (кавалер ордена Вітчизняної Війни I ступеня). При виконанні бойового вильоту на літаку Іл-2 в район аеродрому Сунюв (Цунів) убитий вогнем винищувачів противника. Похований в селі Піски Берестечківського району Ровенської області (зараз с.Піски Горохівського району Волинської області).
∙ 21 липня 1944 року. Гордієнко Яків Миколайович. Гвардії молодший лейтенант. Льотчик 92-го ГШАП (кавалер ордена Червоної Зірки). При поверненні з бойового вильоту на літаку Іл-2 загинув в авіаційній катастрофі на аеродромі Берестечко. Похований в селі Піски. Посмертно нагороджений орденом Вітчизняної Війни I ступеня.
∙ 21 липня 1944 року. Куліда Олексій Петрович. Гвардії молодший сержант. Повітряний стрілець 92-го ГШАП. При поверненні з бойового вильоту на літаку Іл-2 загинув в авіаційній катастрофі на аеродромі Берестечко. Похований в селі Піски.
∙ 23 липня 1944 року. Жуков Сергій Іванович. Гвардії молодший лейтенант. Льотчик 92-го Гвардійського штурмового авіаційного полку. При поверненні з бойового вильоту на літаку Іл-2 загинув в авіаційній катастрофі на аеродромі Берестечко. Похований в селі Піски [6].
  Також у с.Піски був похований льотчик-винищувач 16-го гвап (гвардійський винищувальний авіаційний полк), старший лейтенант Олександр Романович Івашко, бойовий товариш одного з найвідоміших радянських асів Олександра Покришкіна. 16-ий гвап базувався на аеродромах Ситно та Михайлівка. 16 липня 1944 року О.Івашко був важко поранений в плече і голову у повітряному бою. Приземлився на парашуті у м.Берестечку. Помер від ран в дорозі до госпіталю 13-ої Армії [7].

Угорський екіпаж розвідувального Fw-189A в кабіні літака

  Влітку 1944 року німецький багатоцільовий  літак FW-189 здійснив вимушену посадку в полі на східній околиці Пляшеви. Причиною стало, можливо, пошкодження літака зенітною артилерією.  На той час територія була зайнята радянськими військами, тому, після приземлення, екіпаж остаточно вивів літак з ладу (очевидці стверджували, що був вибух) та попрямував на захід. Подальша доля льотчиків невідома. Цілком імовірно, що це був літак з бортовим номером "F0+60", який, за німецькими документами, зник 26 липня 1944 року над територією противника. Цей FW-189 належав до розвідувальної ескадрилії угорських ВПС - 4/1 kozelfelderitoszazad, командиром якої був капітан Йожеф Фраунхоффер (Joszef Fraunhoffer). Цей підрозділ діяв під німецьким командуванням та мав розпізнавальні знаки люфтваффе. Пілоти ескадрилії мали на озброєнні літаки Fw-189A, літали на розвідку, наносили бомбоштурмові удари з малих висот по наземних цілях [8]. 

Джерела:

1. http://rkka.ru/analys/1941.pdf
2. http://zhistory.org.ua/images/kvo41k.jpg
3. Исаев А. Величайшее танковое сражение. М.: Эксмо, Яуза, 2012. — 128 с.
4. http://www.cieldegloire.com/
5. Журнал боевых действий 5 шак РГК
6. http://parnasse.ru/prose/essay/history/92-i-gvardeiskii-shturmovoi-aviacionyi-polk-407330.html
7. http://allaces.ru/p/people.php?id=3500
8. Харук А. Ненавистная "Рама" Fw 189. М.: Эксмо, 2011. — 96 с.

Володимир Гончар, вчитель фізики
Орест Гончар, учень 11 класу

Статті про історію села Пляшева