Село живе, коли сміються діти,
коли у травах променіють квіти,
коли пшениці заквітчають поле
село живе, коли працює рідна школа.
Школа – це незвичайна країна, адже кожну хвилину вона наповнюється неповторними подіями. Кожного року тут відкривається завіса у неосяжне майбутнє. Шкільні роки - це цікаві уроки, зустрічі та вечори, конкурси та вікторини, веселі перерви, перші радощі і розчарування і, звичайно, - перше кохання... В шкільному літописі кожен учень складає свою сторінку.
Добрим і незабутнім видався випускний вечір у Пляшевському ліцеї. На свято Трійці (або як ще називають цей день в народі, Зелені свята) у святковій залі клубу с.Пляшева зібралося багато люду – село проводжало випускників 2019 р. у доросле самостійне життя.
Випускний вечір – це останнє шкільне свято для наших випускників, це день прощання зі школою. Це справді незвичайний день, урочистий, хвилюючий, пам’ятний, і радісний, і сумний…
Одинадцять років пролетіли швидше казки. Закінчилася шкільна юність.
І батьки, і вчителі, і запрошені гості, і всі присутні на святі були приємно вражені красою і вродою наших випускників. Дівчата – як квіти! Веселі, неспокійні якісь. А хлопці! Які славні парубки! Добрі хлопці, справедливі і надійні. Цей клас і справді красивий. Цей клас розумний. Цей клас із родзинками і перчиком. Інтелект так і світиться. Уява активна. Сяйливі погляди. Буйної вдачі діти!
Дивлячись на них, молодих і завзятих, моє вчительське серце переповнювалось невимовним почуттям щастя і приємної тривоги. Цей день особливий і для вчителів, бо ці випускники, стали частиною нашого життя, а вчителі і учні – невід’ємне ціле. Інакше не було б цього свята, не було б настільки піднесеного настрою, не було б цієї хвилини, і серце билося б спокійніше.
 
 
 
 
 
Ведучі випускного вечора, дев’ятикласники Грицаюк Дмитро і Чирська Тетяна, здається, теж хвилювалися.
Довгоочікувана і найбільш хвилююча мить нашого свята - випускники 2019 року отримують путівки у доросле життя. Для оголошення Наказу про випуск учнів 11 класу, вручення їм важливих документів – свідоцтв про здобуття повної загальної середньої освіти, на сцену запрошуються директор ліцею Петро Андрійович Ремесник та заступник директора з навчальної роботи Лариса Яківна Сьомак. Якими вдоволеними, гордими, скромними, яскравими виглядали найстарші учні ліцею! Якими бурхливими оплесками їх вітали! Як усе урочисто! А скільки квітів, подарунків від рідних і близьких людей! І не описати усього – то треба було бачити!
Лариса Яківна сердечно привітала випускників: «Дорогі діти! Вчителі передали вам свої знання, вклали в кожного часточку свого серця, допомагали, чим могли. Хай ваше подальше життя буде сповнене радістю, щастям, творчою працею. Досягти цього нелегко, адже від сьогодні кожен піде своїм власним шляхом, не оглядаючись, не чекаючи підказок, кожному доведеться самостійно шукати відповіді на безліч запитань. І, щоб старт у самостійне життя був значно легшим, щоб починався він із приємних спогадів про останній шкільний вечір, ми й зібрались сьогодні у цьому світлому залі. Будьте щасливими і вдячними!..»
Директор завжди дуже гордився отим класом. Видно, шкода йому втрачати таких старанних і наполегливих ліцеїстів. Особливо радував своїми пізнаннями історії Орест Гончар. Неодноразовий переможець і шкільних, і районних, і обласних конкурсів, олімпіад… Чи буде йому гідна зміна?..
Петро Андрійович привітав усіх із такою чудовою подією, побажав випускникам знайти себе, своє місце в житті й вижити у цьому непростому світі, завжди залишатися Людиною…
 
 
 
 
З напутніми словами звернувся до випускників наш сільський священик о.Олег, який наголосив, що педагоги завжди займатимуть особливе місце у нашому житті: «Бути вчителем – то почесно, але нелегко. Це вони, наставники, щодня віддавали вам, діти, частинку своїх щирих сердець і наповнювали ваші душі добротою і любов’ю. За кожен день, що був, ви повинні бути вдячні Богу, своїм вчителям, своїм батькам…»
Перша вчителька цих випускників – Лариса Володимирівна Хом’як. Діти чекали її напутніх слів – бо ж назавжди запам’ятали свій перший клас. Усякого тоді бувало. Когось треба було просто заспокоїти, комусь сльози витерти, комусь поправити бантик. Встигала вона все: пожаліти, й посварити, і гачки писать навчити…
«Дорогі випускники! Сьогодні починається ваше самостійне доросле життя. Дитинство - безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише один раз. Згодом стежка до цієї країни заростає дорослими турботами та проблемами. І скільки б ми не шукали цю країну на карті - даремно! Лише приємні, щемливі спогади та мрії мають чарівну здатність повернути нас у дитинство. Цікавою й нелегкою була наша подорож у Країну Знань. І ось фініш! Дитячі забави, ігри залишаться з вашими молодшими друзями. В добру і щасливу путь!..»
На адресу винуватців торжества лунали безліч найкращих компліментів і море найщиріших побажань від батьків. Вальс із батьками – то дуже емоційно. Я ледве стримувала сльози…
Так уже повелося у нас в Україні, що завжди перед усіма важливими подіями людину благословляють на щастя, на долю і дарують найдорожче, найсвятіше. А що може бути ціннішим за хліб, яким і благословляють батьки своїх дітей у щасливу дорогу майбутнього. І пісня прозвучала в дарунок від батьків (виконувала Світлана Скруха), і кожна із мамусь, схвильована, розгублена, сказала свої теплі слова дітям.
Сьогодні від батьків прийміть це диво –
Наш український пишний коровай.
У нім – духмянім, сонячнім, рум’янім –
Турбота батька й мамина сльоза.
Це захист від знедолень і обманів,
Щоб обминула вас життя гроза.
Програма випускного вечора була дуже насиченою, цікавою й оригінальною. Веселі жарти, спогади сумні. Згадували ті шкільні щасливі дивні дні… В минулому залишились уроки, конкурси, щоденники, екзамени, дзвінки… Свою креативність проявила Аліна Юхимчук, змонтувавши відеофільм про життя одинадцятикласників. Усім сподобалося.
Дякували батькам за турботу й сьогодення. А коровай смачним удався! Всіх присутніх пригостили.
Дякували всім педагогам, які навчали протягом 11 років, всім працівникам школи, які тримали цей заклад в чистоті та порядку. Запевнили, що не забуватимуть своїх однокласників, своїх учителів.
Та, здається, найфантастичнішим моментом цього дійства був прощальний шкільний вальс. Які молодці діти! Все було ідеально! Неперевершено!
Закінчився вечір, настав світанок… Наші діти ось-ось розлетяться по світах шукати своєї долі. Назавжди запам'ятаю їх такими - юними, красивими, із сяючими очима і палаючими серцями.
Здається, ці діти ще не зовсім усвідомлюють, що пройшла найпрекрасніша пора людського життя – дитинство. За шкільними порогом для них почнеться доросле життя. Що буде в майбутньому – знає лише доля.
Схід сонця зустрічали усі разом. Випускники посміхаються, фотографуються, і мені хотілося наостанок сказати найголовніше, та чогось серце щеміло і душа розхвилювалася. Не змогла.
Дорогі діти!
В буйнім квітуванні лежить перед вами світ. Все це наше шкільне життя, все пережите, залишиться назавжди у моєму серці. Та найважливіший іспит ще попереду – екзамен на людяність.Тож дай вам, Боже, скласти його блискуче.
Ми зараз живемо у важкий час. Непросто залишитися правдивим, коли тебе скрізь переслідує брехня, важко залишитися чистим серцем, коли часто зустрічаєшся з людською підлістю… Дорослий шлях весь у колючих тернах… Мені особисто набридли криза і брехня. Хочеться владу розуміти. Хочеться, щоб ви жили в країні щастя, щоб кожен захотів і зміг від своїх успіхів радіти. І мені не байдуже, якими ви йдете у свою дорослість. Колись, може, й станете такими, що й нас, теперішніх, в усьому переженете. А поки що… поживемо-побачимо.
Перед вами широкий необізнаний світ мрій і фантазій. Тож вивчайте його, творіть , любіть і перемагайте. Україні зараз вкрай необхідна нова енергія, нові ідеї.
Бажаю вам, діти, щоб майбутнє ваше було світлим, щоб на вашій дорозі зустрічалися тільки хороші люди, і щоб удача була з вами завжди і всюди. Майте гідність! Не просто жити у світі для добра і всім серцем шанувати ближнього. Пам’ятайте завжди про тих, хто дав вам життя, виростив. Не забувайте вчителів, які дали вам частинку себе, свої знання, свою любов. Ви назавжди залишитеся у моєму серці моїми дітьми. Я завжди хотіла гордитися вами, радіти за вас. Переживала, якщо щось було не так. А зараз для мене важливо просто знати, що ви є хороші люди, і щоб вам підкорялися найвищі вершини.
Знаю, що у кожного із вас багато надій і сподівань. Раджу і бажаю всім любові одне до одного, взаєморозуміння, терпимості. Навчайтеся терпляче переборювати труднощі і прощати помилки. Вірте в усе святе і сподівайтеся на все добре. Вчіться усвідомлювати свої помилки, будьте добрішими, людянішими й усміхайтесь всупереч злу.
Юність прекрасна тим, що може усе.
Тож у добру, щасливу путь! І дай вам, доле, світлий шлях широкий! Хай кожен своє щастя знайде сам! З Богом!
Галина Грицюк, класний керівник випуску 2019 року |
