Мої шкільні роки пройшли в Пляшевській середній школі. 
  У 1970-80 рр. це була одна з кращих шкіл Червоноармійського району. 
  З кожним роком все більше і більше переосмислюєш шкільні роки і краще розумієш вчителів. Про школу та вчителів згадую з приємністю . І всіх своїх вчителів поважаю і пам’ятаю. На жаль чи на щастя, в моїй рідній Пляшевській школі не було вчителів, які ставилися до мене нейтрально – або дуже любили, або не дуже. Добре, що перших було набагато більше. 
  Найбільш охоче я йшла на уроки історії, а особливо відтоді, коли в нашій школі з’явився молодий, енергійний і ерудований вчитель історії і допризивної підготовки - Михайло Сергійович Грицюк.

   «Звідки він? Скільки йому років? Надовго приїхав у наше село?»... – перешіптувалися старшокласниці. 
  Я й справді цікавилася історією і хотіла добре знати цей предмет. А після кількох уроків, проведених цим вчителем, сама того не помічаючи, почала серйозно вивчати історію, читати художні твори на історичну тематику. 
  Подобалось, що Михайло Сергійович вмів не тільки цікаво й дохідливо подати програмовий матеріал, а просто і невимушено спілкувався з учнями. Мотивував нас, школярів, прагнути знати більше, розуміти історичні та політичні процеси, працювати над собою. Вмів «на пальцях» пояснити найскладніші речі. Завдяки його молодому віку, бувало, ми інколи дозволяли неформально обговорювати ті чи інші події. Проте не доведи, Господи, на урок не прийти чи спеціально запізнитися… 
  На уроках цього вчителя питання дисципліни навіть не виникало: ми не просто слухалися, а ще й уважно слухали. Рідко коли були які-небудь поблажки: сказав – виконуємо.

  Згадуються і предметні тижні історії, і зустрічі з ветеранами праці, з ветеранами Другої світової війни. Завжди захоплювало те, що Михайло Сергійович багато читав, любив спорт. Часто з нами, учнями, грав волейбол, баскетбол, настільний теніс, шашки, шахи… А перед початком уроків спільно із вчителем фізкультури Борисюком Петром Йосиповичем проводив фізичну зарядку. 
  Згодом ми дізналися, що Михайло Сергійович родом з села Копані Червоноармійського району. Батьки були колгоспниками. У 1971 р. закінчив місцеву восьмирічку і поступив на навчання у Бродівське педучилище на спеціальність «вчитель праці та креслення». 
  У 1975 р. був направлений на роботу в Новинську восьмирічну школу Млинівського району вчителем трудового навчання та креслення. Служив два роки у лавах Радянської армії в Німеччині. Після проходження служби працював і в Борбинській восьмирічній школі Млинівського району, і в Хотинській восьмирічній школі Червоноармійського району вчителем історії. Вищу освіту здобув у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки. 

Вчителі Пляшевської школи:
Шаула С.К., Лотоцький В.П., Ляшук Г.Л., Грицюк М.С.

  У 1981 р. прийнятий на посаду військового керівника і вчителя історії Пляшевської середньої школи, де і пропрацював на цій посаді до 2010 року. У Пляшеві Михайло Сергійович зупинився надовго: тут одружився, тут народилися двоє синів.
  Грицюк М.С. любив згадувати, що завжди мріяв стати військовим, навіть був зарахований курсантом Тамбовського військового училища, проте зважаючи на сімейні обставини, змушений обрати цивільну професію. 
  На уроках ДПЮ успішно готував хлопців-старшокласників до проходження військової служби у Збройних Силах, формував психологічну готовність до військової служби, почуття патріотизму. Дбав про здоровий спосіб життя учнів, загартовуючи хлопців-випускників під час проведення навчально-польових зборів. Серед його вихованців є і прапорщики, і офіцери.
  Михайло Сергійович був вчителем і у мого чоловіка Валерія, і навчав історії моїх доньок. 
  Дякую Вам, шановний Учителю, за те, що були хорошим вчителем, що вміли давати знання, дипломатично спілкувалися з учнями, давали можливість кожній дитині розкритись, полюбити предмет. Уже після школи зрозуміла, наскільки в житті важливо бути дисциплінованою.
  Михайло Сергійович насьогодні на заслуженому відпочинку. Та не сумує. Полюбив бжільництво і став пасічником-любителем.
  Тож нехай бджілки-трудівниці приносять Вам, Михайле Сергійовичу, радість і насолоду та продовжують життя!

Тетяна Володимирівна Хміль, 
в.о. старости сіл Пляшева, Солонів та Острів