У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника.

   Наша шкільна родина зібралася сьогодні на урочисту лінійку, на якій пролунав срібний дзвоник. Він сповістив усіх учнів про закінчення ще одного навчального року, а для випускників – це остання мить шкільного життя. Радістю і сумом світяться їх очі, бо сьогодні дзвоник востаннє пролунає для них…

   Зважаючи на трагічні події в країні, всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих  Героїв, хто поліг за її незалежність, хто боронив мирне небо…

   Важко сказати, у кого сьогодні більше свято — в учнів чи у вчителів. Що важче — навчатися чи навчити? Мабуть, і те, й інше потребує немалих душевних сил і прагнення до знань. Але професія вчителя потребує ще одного виняткового вміння — відчути кожного учня. Кожен учитель дорогий випускникам по-своєму, але, мабуть, ріднішої за першу вчительку немає. Напутнє слово  проголосила перша вчителька, Шаула Любомира Василівна,  яка вела своїх маленьких вихованців дорогою в Країну Знань, засівала перші зернятка мудрості на педагогічній ниві.

   Дошкільнята – майбутні першокласники, що завітали на свято,  приймуть естафету і стануть гідною зміною.

   Море квітів… Мелодія вальсу…

   А ось і прозвучав Останній дзвінок….Прийшов час прощатися. Ми, вчителі, впевнені, що наші випускники ітимуть життєвими дорогамиз честю.

   Щиро бажаємо, щоб майбутнє було для вас прихильним і щасливим.

   В добрий час, дорогі випускники!

Сьомак Л.Я., заступник директора з навчально-виховної роботи