17 травня минає 40 скорботних днів, як перестало битися серце Лотоцького Василя Павловича.
  Ми, його родина – внуки, діти, дружина – сердечно дякуємо колективу Пляшевського ліцею за моральну і велику матеріальну допомогу на лікування і поховання дуже дорогої для нас Людини. Нам важко змиритись з тим, що його вже нема. Тож просимо всіх Вас пом’янути у щирій молитві Василя Павловича. Нехай у Ваших добрих, чуйних серцях він залишиться назавжди такою світлою, доброю людиною, яка ніколи не нарікала на життя.

Жорстока хвороба його в нас забрала,
Все перекресливши в одну лише мить.
В серцях наших – незгоєна рана, 
І час її не в змозі заживить…

  У тяжкій скорботі: внуки, діти, дружина