Гуде земля, лунає спів церковний,
А мученики всі пред Господом стоять.
Те, що було в цей рік голодний
Нам, браття, треба пам'ятать.

  Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. 85 років тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Неможливо зараз оцінити увесь масштаб тогочасної катастрофи. Складно нам, ситим, зрозуміти, як-то немає ні крихти хліба, ні картоплини, анічогісінько. Що робити бідній матері, коли на неї тижнями, місяцями дивляться запалі очі голодних діточок. Так! Нам, ситим, важко повірити і таки багато хто і не вірить, що за велике щастя була перепічка з лободи. Ми сьогодні вимірюємо своє життя непомірними забаганками і не уявляємо, що комусь у ті далекі голодні часи не вистачало для щастя –  мерзлої картоплі. Але наше головне завдання - ніколи не забути і нізащо не допустити повтору катастрофи, повтору знущання над українським народом. 

  22 листопада вчителі початкових класів провели бесіди з дітьми про голод 1932-1933 років. Діти так перейнялися цими подіями, що у багатьох з’явилися сльози на очах. Сьогодні учні 1-4 класів взяли участь у акції «Поділися окрайчиком хліба». Ніхто не очікував, що діти так щиро відреагують. І справді, усі принесли багато хліба та печива, якими ділилися з ближніми, вчителями. Учні 9-11 класів провели годину спілкування «Ми це пам’ятаємо…». Про події 1932-33 років розповів старшокласникам директор ліцею П.А.Ремесник. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять померлих під час Голодомору, а також переглянули спогади жителя с.Острів Дубового Карла Альбіновича, які були записані В.Вараницькою та В.Гончарем у 2008 році. 

В.Вараницька, педагог-організатор