У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить нам свято найріднішої, наймилішої, найкращої у світі людини – мами. 
  Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигодувано цілий світ. Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці.
  Мама – всьому початок. Мати – берегиня роду та домашнього вогнища. Саме Мама є тією ниточкою, яка єднає всю родину.
  Мама – найрідніша для кожного людина, мама  найближча, найкраща, найгарніша у цілому світі. Мама – одна, єдина і неповторна. Мама – це не просто слово, мама – це святиня яка береже нас усе життя.
  Дорогі наші, мами, від щирого серця вітаємо Вас з святом! Головне – будьте здоровими та щасливими. Щоб  Ваше життя завжди приносило лише приємні сюрпризи, а ви залишалися завжди усміхненими та життєрадісними. Ми вас дуже любимо та поважаємо, дякуємо що ви є. З святом дорогі Матері!

Мамо, ти для мене казку створила, 
Мама, найрідніша для мене у цьому житті. 
Мамо, я б до ніг твоїх світ увесь положила, 
Щоб не знала ти горя, гірких сліз у не зовсім легкому бутті. 
Мамо, матусенько, серце моє промовляє 
Голубом сизокрилим до тебе, рідненька, летить, 
І лише біля тебе, воно ясно-ясно засяє, 
І лише біля тебе, ніколи й нізащо воно не згорить.
 За ночі недоспані тобі поклонюся, 
За радість і щастя у дитячих очах, 
Рідненька моя, як до тебе я пригорнуся, 
Зникає і страх, і образи, і сльози у темних ночах. 
Моя ніжна голубко, матусенько, ненько, 
Моя сильна опоро, моя радість і щастя, й життя. 
Я благаю тебе не сумуй, не край мила серденько, 
Бо за сльози твої, я ніколи й нізащо не матиму каяття. 
Ти пробач мене, мамо, за біль, 
Що тобі я ненавмисно вчинила, 
Що на колоті рани я сипала сіль, 
І за те, що тебе у власних бідах винила. 
Пробач мене, мамо, за очі наповнені сліз, 
І за руки, які від роботи спокою не знали, 
І за слів неприємних дрімучий ліс, 
Що не завжди у тебе поради шукали… 
Моя матінко рідна, моя берегиня, 
Я спасибі скажу тобі за життя, 
Мама – не слово, Мама – святиня, 
Яка збереже у найгірші хвилини буття. 
Мамо, тебе я люблю найсильніше у цілому світі, 
Ти пробач за незгоди своє юне дитя, 
Я тобі подарую найкращі букетики квітів, 
Щоб щасливе і довге було твоє, Мамо, життя. 

Олеся та Ірина Романюк
Автор вірша Романюк Ірина