Досі вважалося, що перша письмова згадка про Пляшеву датується 1545 роком. Зокрема, саме цей рік вказаний у ІСТОРІЇ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР – 26-томному енциклопедичному виданні (заг. обсяг понад 2360 авторських аркушів, 10160 статей і довідок, 9000 ілюстрацій) про історію українських міст, сіл, областей і районів, створеному зусиллями 100-тисячного авторського колективу, в якому були представлені як науковці, так і сільські вчителі. Стаття про Пляшеву у цьому виданні містить посилання на Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов, де згадується "городня" Даниїла Рогозинського з "Рогозина" (Рогізне) та "Пляшова" (Пляшева). На те ж джерело посилався і Н.І.Теодорович у своїй праці Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии.
Але вдалося виявити нові історичні джерела, котрі дають підстави стверджувати, що наше село має набагато давнішу історію. В книзі Крізь століття. Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя описано історію шляхетського роду Лідихівських, де згадано: "13 лютого 1490 р. чи 1505 р. Васько, Яцько (?), Дениско, Кузьмина вдова Сонька та син останньої Іванко Лідихівські, що доводилися Нестору, мабуть, онуками, за згодою своїх сестер Олянки (?), Мотруші й Ганни, які держали від них у 30-ти копах широких грошів село Пляшева в Перемильському повіті, заставили цю огчину в тій самій сумі якомусь Сеньку Матвійовичу з умовами викупу її тільки власними грішми та сплати затрат на поліпшення. З виданого ними листа випливає, що засновник роду залишив спадкоємцям ще одне поселення" (ст.93). Це переклад з польської, першоджерелом є книга Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. У книзі є 11 згадок про Пляшеву, яка часто ставала предметом застави. Також цікавою є згадка, що свідчить про те, що у середині XVII століття Пляшева була досить великим та заможним селом, адже довколишні села були його присілками: "Під час перебування „на вдовиному стільці" пані Лідихівська разом з дітьми й іншими родичами судилася зі спадкоємцями покійного поморського воєводи Павла Дзялинського та деякими іншими особами за село Пляшева з присілками Острів, Пляшівка й Рідків (справа була розпочата, імовірно, ще її чоловіком)" (ст.119).
Отже, наше село Пляшева отримало нову дату першої письмової згадки - 13 лютого 1490 р. чи 1505 р. Ця дата потребує уточнення, але, в будь-якому випадку, суттєво відрізняється від згадуваної досі.
Джерела:
1. Верменич Я.В. "ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во "Наукова думка", 2005. – 672 с.
2. Pami︠a︡tniki, izdannye Vremennoi︠u︡ kommissīei︠u︡ dli︠a︡ razbora drevnikh aktov, Vysochaĭshe uchrezhdennoi︠u︡ pri Kīevskom voennom, Podolʹskom i Volynskom General-Gubernatori︠e︡, T.4. Tip. universiteta Sv. Vladimīra, 1859.
3. Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, том 2. Почаев: тип.Почаевской лавры. – 1888.
4. Крізь століття. Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя / Редколегія: О.Вінниченко, Г.Гмітерек, Л.Зашкільняк, А.Заяць, О.Купчинський, Н.Яковенко.– Львів, 2012.– 644 с.
Орест Гончар, учень 10 класу
Статті про історію села Пляшева:
Перша письмова згадка про Пляшеву
Бойові дії поблизу Пляшеви в період Луцького прориву
Воєнні дії біля Пляшеви у червні 1941 року
19 березня 1944 року Пляшеву було визволено від німецьких загарбників
Бойові дії поблизу Пляшеви у 1944 році
|
