Марію Григорівну я знала завжди. Коли була дитиною, ходила ще до школи, бачила її частіше за батьків. Адже вони разом з бабусею виховували мене. Пам’ятаю її веселою, жартівливою, доброю, охайною, хорошою господинею. Вона охоче бавила мене, читала казки, розповідала цікавенні історії, вчила мудрому і вічному, завжди заохочувала до роботи по господарству – але дуже ненав’язливо (допоможи мені, я без тебе не справлюся, просто побудь біля мене…). Я завжди сміялася зі спогадів старших людей про їхні шкільні роки – вони боялися навіть погляду строгої вчительки. Боялися, проте поважали. Розуміли, що вимагає вон
... Читати далі »
Скажіть, чи бувають у школі такі учні, які зовсім не люблять уроків фізичного виховання? Напевно, таких не було і не буде ніколи! Бо як же можна не любити і не хотіти бігати, стрибати, гратися м’ячами чи галасувати від емоцій, які тебе переповнюють, коли ти вболіваєш за свою команду, –тобто робити все те, чого не дозволяють робити на всіх інших уроках?!
Як можна було не любити уроків фізкультури з Петром Йосиповичем?! Не було серед нас таких, бо наш вчитель фізичного вихова
... Читати далі »
У серці кожного педагога звучить своя струна. Тому і вчитель хімії, Васюк Анафан Іванович, який працював у Пляшевській середній школі з 1961 по 1996 рік, був педагогом унікальним і неповторним, не схожим ні на кого. Він торкався серцем до душ своїх учнів і те зернятко, що він плекав, виростало у буйний колос. А сьогодні, коли Анафан Іванович уже на пенсії, він говорить, що серце його щемить від радості, бо може зібрати хороший урожай своїх випускників: людяних, щедрих, добрих.
У житті цього вчителя було всього потроху: і радощі, і біль, і співчуття. Але ніколи не було відчаю, заздрощів та зневаги. То
... Читати далі »
Ніна Іванівна Лотошко ще в далекій юності за покликом серця обрала професію вчителя.
По паспорту день її народження 29 жовтня 1930 року, але насправді народилась Ніна Іванівна в перших числах квітня 1929 року в селі Гізовщина Любарського району Житомирської області. Маму Ніни звали Мотря. Мала дві сестри і брата. Брат теж був вчителем на батьківщині. Батько пішов на війну і не повернувся. Трошки пам'ятала голод, в якому вимерло більше половини людей села. Їхня сім'я якимось чином зберегла корову, тому і вижили. Окремими картинками врізались у пам’ять воєнні роки. Розповідала, що якось
... Читати далі »
