“Річко, моя, життя моє, люблю я воду твою, лагідну та життєдайну... Дивлячись на тебе, стаю я добрим, людяним і щасливим”.
Олександр Довженко, український драматург

  Ще порівняно недавно вважалось, що водні ресурси – безмежний і безплатний дар природи. Сьогодні майже немає країн, які б не відчували труднощі з водою. Чому ж з'явилась проблема «водного голоду»? Адже вода – найбільш поширена речовина на Землі. Загальний об'єм води у водних об'єктах Землі становить близько 1390 млн. км³, з яких 96,5% сконцентровано у Світовому океані. За наявності практично необмеженої кількості води розвиток життя на Землі залежить від кількості прісної води, якої лише 35 млн. км³ або 2,5%. Переважна частина цього багатства важкодоступна для людини, бо майже 69% прісної води акумульовано у льодовиках Арктики, Антарктики, Гренландії і на гірських хребтах. Близько 30% прісної води знаходиться у водоносних підземних горизонтах. У руслах усіх річок земної кулі одночасний об'єм води значно менший, ніж в інших джерелах, і дорівнює всього 0,006% загальних запасів прісної води, хоча саме вона має найважливіше значення для життєзабезпечення потреб населення.
  Залежно від площі водозбірного басейну усі річки поділяються на декілька категорій: великі, середні, малі.
  В Україні більше 22 тис. малих річок, довжина яких більше 100 тисяч кілометрів. П'ятнадцять тисяч малих річок впадають у Дніпро. На територіях їх басейнів проживає половина міського та 90% сільського населення. Звідси береться вода для поливу чверті всіх наших зрошуваних земель. У заплавах розташовані культурні пасовища й сінокоси.
  Малі річки є джерелом водопостачання промислових, комунальних і сільськогосподарських підприємств, поповнення запасів підземних вод. Вони використовуються для риборозведення, відпочинку людей. Нарешті малі річки – це справжня краса землі. Для багатьох із нас вони – незабутній спомин дитинства, той куточок землі, з якого починається Батьківщина . Недбале ставлення до малих річок пов'язане з недооцінкою їх ролі в загальному водному балансі континентальних вод. Саме з малих річок набирають силу величезні водні артерії, від водності малих річок залежить водність великих. У малих річках зосереджено майже 80% водного стоку. Саме малі річки визначають "обличчя" річкової мережі. У малих річках формується 60% водних ресурсів України. На цих ріках побудовано понад 1000 водосховищ і 24 тисячі ставків, в яких щороку нагромаджується понад 12 млрд.м³ води. Особливе значення має збереження водності малих річок та їх захист від замулення і засмічення.
  Згідно з Водним кодексом України (Стаття 79. Класифікація річок України залежно від водозбірної площі басейну) до малих річок належить і річка Пляшівка. Площа її басейну – 332 км².
  Річка Пляшівка є правою притокою однієї з найбільших приток Прип'яті річки Стир. Довжина річки – 47км. 

Рис.1. Гирло р.Пляшівка 

  Природні особливості річки описано в різних наукових виданнях, але цілісної характеристики басейну не знаходимо, оскільки річка є невеликою, тому комплексні дослідження території з метою раціонального природокористування та оптимізації виробництва не проводилися.
  Витоки річки Пляшівка починаються біля села Нова Пляшева Радивилівського району Рівненської області (біля с.Рудки) на висоті 250 м над рівнем моря. Гирлова частина річки довжиною 1 км лежить на території села Пляшева. 
  Річка з повільною течією, майже непомітною, простягається з південного сходу на північний захід і на межі двох областей Рівненської та Волинської впадає в річку Стир. Верхів'я річки формується на північних схилах Подільської височини, пониззя на Волинській височині.
  В руслі річки залягають відклади крейдового часу – крейда і вапняк. Відклади крейди залягають близько до поверхні, тому місцеве населення в 60 –70-х роках ХХ ст. розбило тут кар'єр і налагодило процес випікання вапна.
  Особливості геологічної історії визначили характер рельєфу території , по якій протікає Пляшівка. Верхня і нижня частина – це височинна територія.
  Пониззя річки відзначається низьким рельєфом. Недалеко від гирла річки ґрунтові води залягають близько до поверхні, зустрічаються місця з незначною заболоченістю. 

Рис.2. Болото в районі р.Пляшівка 

  Переважна ширина долини до 1 км. Схили долини заввишки 5 – 15м, в селі Пляшева на правому березі вони є досить крутими, а на лівому березі –пологими. 
  У гирловій частині у період дощів заплава річки Пляшівка зливається із заплавою річки Стир.
  Найбільша ширина річки спостерігається біля села Пляшева.
 Глибина річки 0,8 – 1 м ,а в окремих ямах до 4 – 5 м. Середня швидкість течії 0,2-0,5 м/с. Дно річки переважно рівне, піщане, а при впадінні в Стир – глинисто-піщане.
  Річкова долина Пляшівки достатнього зволожена, клімат помірно-вологий, з м'якою зимою, нестійкими морозами, частими відлигами, не жарким літом і значними опадами.
  У річковому режимі річки Пляшівки яскраво виражені весняна повінь і літній паводок, що пов'язано з кліматичними особливостями. Весняна повінь починається в другій декаді березня і характеризується найвищим рівнем води. Під час повені рівень води може підвищуватися до 10 – 20см на добу. У разі дуже високих підйомів рівня відбувається затоплення заплави до висоти 1,5-2 м, коли за звичайних підйомів глибина затоплення не перевищує 0,5-1 м.
  На початку січня, іноді навіть у лютому, річка вкривається кригою. Водостав не стійкий, а у місцях, де підземні води виходять на поверхню (джерела) бувають ополонки. Середня товщина льоду 20-30 см.
  Річка Пляшівка використовується для потреб місцевого населення. В минулі роки води річки використовувались при випіканні вапна.
  Заходи з охорони малих річок визначено у ст. 80 Водного кодексу України. Зокрема, з метою охорони водності малих річок забороняється:
1) змінювати рельєф басейну річки;
2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;
3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;
4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;
5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;
6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок;
7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;
8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.
  Однак на сучасному етапі розвитку господарства всі вищеперераховані заборони постійно порушуються.
  Людина завжди сама створювала собі проблеми, тому їй і вирішувати їх. Немає нічого неможливого. Потрібно тільки усвідомити важливість питання і мати бажання щось хороше зробити для довкілля. Оскільки ігнорування поставлених екологічних проблем, природоохоронних заходів призведе до повного зникнення малих річок та їх екологічних систем.
  Найдієвішим заходом по збереженню природи є формування в кожної людини екологічної свідомості та мислення. Зберегти для нащадків видове біорізноманіття можливо тільки завдяки розширенню мережі заповідних територій, збільшуючи при цьому їх кількість та покращуючи ефективність охорони.

Польова О.І., вчителька географії