У  святково прибраному класі, де на почесному місці портрет Кобзаря у вишитому рушнику,  відбулося літературно-музичне свято для учнів 5-8 класів, присвячене 200-річчю  з дня народження Т.Г.Шевченка, яке підготувала вчителька української мови та літератури Вараницька В.В.

Для нашої школи – це продовження тих днів,  що не можуть минути  непомітно і зникнути без сліду, нічого не залишити по собі. Адже  день народження генія української нації  –  Т.Г.Шевченка – це той день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. З минулого віку і до наших часу, і далі – в майбутнє, у нові віки. День, який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.

Учасники свята доводили всім присутнім,  що    думка про те, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас, -  це лише ілюзія.    Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.

Хай палає свічка.

Хай палає,

Поєднає нас вона в цей час.

Шевченка вірші хай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас – декламувала Юхимчук Софія, запалюючи свічку.

І звучало Поетове слово.

Хоч і багато чого змінилося з часу Шевченкового, припадати до його цілющих джерел, до його живого слова можна вічно. І тим переконливіше воно, коли звучить із дитячих вуст. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те чим живуть. У ньому черпають сили і надії. У глибини майбутнього посилав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

Любіть її...

Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

 За неї Господа моліть.

Заступник директора школи з навчально-виховної роботи Л.Сьомак