Книга супроводжує людину протягом усього життя. Перші наші книги — Буквар, казочки, вірші для дітей. Ми полюбили їх, а пізніше через них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов'язані книзі. Вона вчить нас бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. Книга віртуально переносить нас в інші країни, епохи. І ось першу свою таку подорож у Царство книг здійснив Саша Коноплюк. Дуже змістовну екскурсію у публічно-шкільній бібліотеці провела Марія Миколаївна Хміль, за що їй від мене з Сашком велике спасибі. Неможливо передати ті емоції, які переповнювали усіх нас, коли Саша розповідав про ті книги, які він знає. На згадку про зустріч отримав від Марії Миколаївни у подарунок закладку.

  Потім ми попрямували до ліцею, щоб повернути підручники за 5 клас і зустрітися з однокласниками. Дуже радувало те, як діти, побачивши Сашка, з радістю, подивом і криками кинулись до нього. Адже те, що він завітає до ліцею, було сюрпризом для них. Діти зразу ж знайшли спільні теми для обговорення, показали, що нового у ліцеї та переглянули в кабінеті інформатики свої улюблені відео. Сашику дуже сподобалось бути у колі друзів, тому просив мене побути ще хвилиночку, коли час був повертатися додому. Хлопчик отримав море позитивних емоцій. А ось мій піднесений настрій швидко змінився, коли довелося повертатися додому. Висловлюю велику підтримку мамі та рідним, яким доводиться керувати тим візком! Я всю дорогу переживала, щоб довезти Сашка додому цілим та неушкодженим, адже під час попередньої нашої екскурсії на природу у цьому візку полопали труби, і ми мало не перекинулися. На душі залишився осад, чому у нашій державі так важко добитися допомоги тим, хто дійсно цього потребує. Нещодавно у наш ліцей завітали представники влади, і мені сподобалися слова, де вчитель повинен бути другом дитині у сучасному світі. Але ж ми і є друзями, ми віддаємо їм усім своє серце, свій розум і свою душу, щоб кожен був Людиною, незалежно від того, яка ця дитина. Хотілося б, щоб для такої дитини держава також була другом, а не тільки рідні та вчителі. Я знаю, що мама подала усі документи на отримання електроскутера, але, як кажуть у народі: «А віз і досі там…». Усі ми знаємо, що 1 червня у всьому світі відзначають Міжнародний день захисту дітей. Сподіваюсь, що відгукнуться  небайдужі люди, які допоможуть придбати Сашику такий бажаний для нього та рідних засіб пересування. І ми всі разом зможемо дарувати Сашику дуже часто позитивні емоції. 
  Сашуню, вірю, що скоро у тебе з’явиться електроскутер, і ти з друзями, вчителями та рідними зможеш подорожувати без стресу і хвилювань, куди забажаєш.

В.В.Вараницька, вчителька української мови та літератури