У галузевому архіві СБУ зберігається багато справ людей, репресованих радянським режимом. Справи реабілітованих осіб було передано у обласні архіви. Одна із справ стосується жительки нашого села - Невинної Марії Володимирівни. Вона була заарештована Козинським РВ МДБ у грудні 1948 року, за підозрою у наданні допомоги членам ОУН. На початку справи надано анкету арештованої, список майна: будинок, стодола та хлів, покриті соломою, корова. Вже після арешту, влітку 1949 року, у присутності голови сільради майно було передано батькові засудженої - Трачуку В.М. 

Сторінки обвинувачувальної справи

  20 грудня у Козині відбувся перший допит. Слідчий, молодший лейтенант Ракін, запитував, чи не відвідували її будинок бандерівці. Підозрювана відкинула усі його звинувачення. Згодом жінка потрапила у Дубно, а звідти - у Рівне. Допити відбувались пізно, часто опівночі. Вона продовжувала заперечувала висунуті їй звинувачення, які були побудовані були на показах свідків. Їх допитали ще за кілька місяців до арешту Невинної М.В. Про відвідини повстанцями будинку Марії Невинної розповіла її сусідка Р., яка переселилась у Пляшеву зі східних областей УРСР у 1946 році. Зі свого будинку вона кілька разів бачила, як до Марії приходили повстанці. Також вона свідчила, що Невинна М.В. закривала вікна та двері, коли по селі ходили збирачі податків, зокрема, уповноважений Козинського райвиконкому. Свідок також бачила, що Невинна Марія купила в магазині 50 зошитів, 10 олівців та цигарки, сказавши сусідці, що вони потрібні для повстанців. На початку грудня 1948 року Марія запропонувала Р. перейти жити у її дім, оскільки передчувала, що її скоро заарештують та вишлють до чоловіка - Нестора. Р. відмовилась, бо боялась, що до неї прийдуть повстанці. 
  Ще в листопаді 1948 році було допитано переселенку з Росії Р. Вона розповіла, що зустріла п'ятьох повстанців у людей, вуличне прізвище яких "Мацки", коли разом із Марією ходили в "перебиранці". Вона ж бачила повстанців у будинку в Маріїї, яка просили нікому не розповідати про це. У лютому 1949 році також було проведено допит шестирічної доньки Р. у присутності директора школи. Дівчинка часто бувала у будинку Марії, оскільки гралася з її дочкою - Катею. У дитини запитували, чи не не приходили у будинок озброєні люди. 
  Про купівлю Марією зошитів та олівці для повстанців розповідає допит працівника сільського магазину Б. Його здивувало, те, що Марія купувала "2 пачки сигарет по 2 рублі", оскільки у її сім'ї ніхто не курив. 
  У вироку наведено причини засудження та прізвища свідків. Зазначено дати, коли повстанці відвідували будинок Марії: восени 1947 року, у квітні 1948 року, тоді ж Невинна М.В. купували зошити та олівці, і влітку 1948 року, коли її бачили з повстанцями у човні на річці Стир, "а также, помимо этого, бандиты ее посещали неоднократно". 17 березня 1949 року Невинну Марію було засуджено на 10 років виправних таборів із конфіскацією майна. Пізніше вирок змінено на 5 років таборів. Покарання вона відбувала у Берлагу - Береговому таборі. Береговий концтабір в оперативному відношенні спочатку підпорядковувався ГУЛАГу та «Дальстрою», а у вересні 1949 року його повністю було перепідпорядковано управлінню «виправно-трудових» таборів «Дальстрой». Основним видом діяльності були гірничо-шахтні роботи по видобутку золота, вугілля, олова, кобальту, вольфраму, роботи на гірничозбагачувальних комбінатах та будівничі роботи.
  У справі є відомості про загін надрайонного провідника ОУН Дубенського надрайону "Грози", який діяв у районі сіл Пляшева, Солонів, Пляшівка, Митниця. У цій же місцевості діяла група "Гонти", який у вересні 1948 року загинув у бою на межі Козинського та Вербського районів.  

Використано матеріали Державного архіву Рівненської області

Орест Гончар, 
випускник ліцею, студент І курсу
Львівського НУ імені Івана Франка