Австрійські солдати миються в Стиру біля Берестечка
https://kramerius.army.cz/
У 1652 році через епідемію чуми Пляшева, Острів, Солонів та інші довколишні села повністю позбулися населення. У Берестечку після пошесті із 45 "димів" (дворів) залишилась лише половина. У Кутрові люди залишились лише у шістьох димах, хоча до пошесті їх було 33 [1]. Про хворобу, що охопила велику частину України у 1652 році, повідомляється у багатьох історичних джерелах. Згідно з дослідженнями, тоді від пошесті постраждали більше 400 волинських сіл і містечок, у яких нараховувалося близько 11528 димів. Після закінчення епідемії документи про сплату подимних податків фіксують лише 5706 димів. На основі цього, можна припустити, що загальні втрати від епідемії по воєводству склали майже 50% населення. Мор тривав близько півроку, адже, за однією із згадок, продовжувався від «від [свята] зшестя Святого Духа [6 червня] аж до зими великої». Епідемії 1652 року передувала пошесть 1651 року, яка відбулась внаслідок Берестецької битви. Дослідники припускають, що першими заразились польські вояки, які реквізували у населення худобу. Частина тварин була заражена, і тому хвороба поширились серед людей. У липні 1651 року пошесть уже лютувала в козацькому таборі. Один з полонених козаків на допиті повідомляв полякам, що «чернь жахливо помирає і що вже 260 возів чи не найзнатніших хворих Хмельницький звелів вивезти зі стану для освіження повітря». Таким чином, ідеться про загибель лише на початку епідемії щонайменше тисячі осіб. Захворів навіть польський король Ян Казимир, проте зміг вилікуватись. Одужати не зміг Ярема Вишневецький, саме чумою називають одну з ймовірних причин його смерті. Згодом мор поширився і серед мирного населення. Вмирали люди у тих населених пунктах, де проходили військові, здебільшого польські жовніри, які «через мор... по дорогах здихали всюди, як собаки» [2].
На основі метричних книг ХІХ століття можна з'ясувати, що в Пляшеві люди часто помирали від тифу. Чиновники вважали, що черевний тиф розповсюджується через те, що селяни беруть воду для пиття з річок та ставків. Тому пропонували копати колодязі для питтєвої води, виключно з гігієнічною метою [3]. У 1855 році від 1 до 10 серпня від холери та "падучей болезни" у Пляшеві та Солоневі померли четверо людей. Троє з них - діти до 5 років. Епідемія холери прокотилась на початку 1870-х. Згідно з переказами, на честь завершення епідемії було споруджено каплицю у центрі села. В одному з джерел вказано, що клімат Дубенського повіту, до якого належала Пляшева, вважається здоровим. "...Колтун, лихорадки и другіе ендемическія болезни здесь неизвестны..." [4]. Дійсно, аналізуючи списки повітів, де лютували епідемії певних захворювань, можна помітити, що Дубенський серед них зустрічається досить рідко. Проте, не оминав краю тиф, пояснення чому було дано вище. Наприклад, у 1899-1900 рр. Дубенський повіт був серед найбільш постраждалих від тифу. Траплялися також випадки захворювання чумою худоби. У 1885 році в Дубенському повіті захворіло на чуму більше 1200 голів худоби, з яких майже 900 загинули [5,6].
Фрагмент метричної книги 1855 року
У Дубенському повіті у 1908 році було 11 лікарів. Один з них керував медзакладами по всьому повіту, ще один - у місті Дубно. Решта лікарів розподілялись по ділянках. Ймовірно, жителі Пляшеви відвідували берестецького лікаря Мар'яна Фелікса-Михайловича Стефановича. Також в повіті було два кваліфікованих ветеринари - в Дубно та Берестечку [7]. Про ситуацію з медициною у Дубенському повіті повідомляла газета "Рада" у 1908 році. Зазначено, що в повіті 5 лікарень та 3 амбулаторії, одна з них у Вовковиях. У амбулаторіях працювали фельдшери, а лікар із села Рудня "за 35 верстов" повинен раз на тиждень відвідувати амбулаторії. Оглядаючи амбулаторії, лікар повинен був проїхати близько 74 км та змінити двоє коней. У газеті також зазначено випадок, коли лікар із Рудні повинен був кілька місяців завідувати берестецькою лікарнею, оскільки місцевого лікаря перевели у місто Любар [8]. У часи Першої світової війни, коли наш край деякий час знаходився під владою Австро-Угорщини, австрійці багато уваги надавали охороні здоров'я. Боячись епідемічних захворювань, вони накладали покарання на жителів Берестечка за брудні двори, тротуари, будинки. Вулиці були забруковані дерев'яними плитами, на всіх кутках розставлені смітники [9]. Про військовий госпіталь російської армії, що розташовувався у Берестечку, залишив свідчення лікар Фрідріх Краузе у 1915 році. У листі до своєї дружини він пише, що госпіталь розташований у будинку полкової лікарні. Він відзначає чистоту, охайність. В саду біля госпіталю було багато фруктових дерев, а також два великих намети, один з яких - похідна церква. Проте, місто лікарю не сподобалось, він відзначав низький рівень культури порівняно з Галичиною.
Джерела
1. Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг / Керівник проекту Музичук О. В.; Упор.: Сухих Л. А., Страшко В. В. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – К., 2008. – 1011 с.
2. Висотін, М. Б. Втрати мирного населення Волині від епідемічних захворювань у роки Хмельниччини (за матеріалами Волинського воєводства) / М.Б.Висотін // Українознавство. – 2017. – № 4 (65). – С. 109-125.
3. https://rusneb.ru/catalog/000199_000009_003974940/viewer/?page=69
4. Материалы для исследования Волынской губернии в статистическом, этнографическом, сельскохозяйственном и других отношениях / [соч.] А. Братчикова. - Житомир : В Тип. губерн. упр., 1868 - 1869.
5. http://elib.shpl.ru/ru/nodes/46247-za-1885-god-1886
6. http://elib.shpl.ru/ru/nodes/46251-za-1899-god-1900
7. Памятная книжка Волынской губернии на 1909 год / Изд. Волын. Губерн. Стат. Ком. Житомир, 1908. VIII, 39, [1] с. С. 40. 192, [1], 193–231, [1], 3–202, 44 с.
8. https://libraria.ua/numbers/920/64651/?PageNumber=4&ArticleId=2283161&Search=лікар%20берестечко
9. http://permnewspapers.ru/statja/voennye-izvestiya-39/
Орест Гончар, студент І курсу
історичного факультету
Львівського НУ імені Івана Франка,
випускник Пляшевського ліцею
Статті про історію села Пляшева |
