Лейтенант Козинського райвідділу МГБ Марусенко 
з начальником винищувального батальйону Козинського району. 1948 р. 
Фото: Історична правда

  Раніше вже було опубліковано статтю про підтримку українських повстанців населенням Пляшеви, яке передавало у ліс гроші, запаси їжі тощо. Вдалося віднайти справу, яка не лише розповідає про подібні випадки, а й описує особливості післявоєнного життя у селі. 
  5 червня 1947 року органами МВД було заарештовано мешканця Пляшеви - Корнія К. Обшук проводив сам начальник відділення Козинського РоМВД Коршунов, вилучивши кілька документів затриманого, зокрема військовий квиток та червоноармійську книжку. Одразу ж було складено анкету арештованого чоловіка: народився у Пляшеві у 1903 році, працює завідуючим млина, походить з селян-бідняків. Закінчив лише 2 класи сільської школи. Опис майна чомусь було складено майже через місяць, найбільш вагомим виявилися овечий кожух та піджак. 
  У день затримання було проведено перший допит, який тривав п'ять годин. Слідчий розпитував про минуле затриманого, який все життя жив у селі, лише в березні 1944 року був мобілізований до Червоної арміЇ, а після повернення став працювати у млині. Далі було задане питання, яке розкриває причину арешту: видача борошна партизанам. Заарештований зізнався, що видавав їм борошного неодноразово протягом 1946-1947 рр. Він розповів також про перший випадок, коли житель Рідкова передав йому повстанський грипс, підписаний "Зубом", де було запропоновано видати 150 кг борошна. Видача відбувалася майже кожного тижня, а в середині грудня 1946 року мельник видав повстанцям аж два з половиною центнери. Він  видавав також повстанцям розписку про видачу борошна, підписуючи її СУ - "Слава Україні".
  Матеріали наступного допиту вказують на те, що затриманий також передавав в УПА гроші. Перша сума, яка була передана повстанцям, становить 2 тисячі рублів виручки за продане жито. За словами арештованого, він повинен був здати 5 тисяч, але у той день не мав скільки грошей. Далі мельник повідомляє більш цікаві речі, а саме те, що восени 1946 року гроші в УПА він передавав через заступника голови сільради села Пляшева Миколу К. 
  Постанову про оголошення звинувачення громядянину Корнію К. було складено 20 червня у місті Дубно, тоді ж йому було оголошено текст постанови лейтенантом Капустіним. Наступні допити також відбувалися у Дубно. Вони мали на меті уточнити деталі передачі борошна та грошей, встановити осіб, які були також залучені до цього.

Млин у Пляшеві, в якому працював Корній К.

  Вже 8 липня було видано постанову на арешт заступника голови сільради Пляшеви Миколи К., який, як зазначав мельник, передавав гроші у фонд УПА. Народився він у 1890 році, за спеціальністю був шевцем, закінчив 3 класи сільської школи. Окремо зазначено, що чоловік короткозорий та отримав контузію у період Першої світової війни. У той час він служив старшим санітаром у званні єфрейтора у  17 фінляндському стрілецькому полку. У результаті згаданої вже контузії став погано чути. 
  Арешт, судячи з документів, відбувся 14 липня. Через кілька днів було складено опис майна, куди було внесено трирічну корову, порося та вівцю. У день арешту відбувся перший допит, який був проведений у Козині згаданим вже раніше лейтенантом Капустіним. На запитання слідчого про зв'язок попереднього затриманого з УПА, Микола К. відповів, що був свідком передачі Корнієм К. борошна для повстанців. Колишній заступник голови сільради також підтвердив слова мельника про те, що особисто брав у нього гроші для партизанів. Останні спершу запропонували передати їм 400 рублів, а потім сказали занести мельнику записку, де було вимагали передати 800 рублів. Затриманий також зазначив, що розповів про співпрацю мельника з повстанцями голові сільської ради Купріяну Невинному, який на це відповів своєму заступнику, що це не його справа. Слідчий одразу ж розглянув це як "бандпособничество". Цікаво, що під час першого допиту Микола К. каже, що видавати їм гроші повстанці його примусили, що це було лише один раз. У наступних же він нібито зізнається про свій зв'язок з УПА, визнає свою провину у тому, що не повідомляв органів МГБ про свою діяльність. Повстанців, які брали у нього гроші, затриманий не видав, сказавши, що не розгледів їх, бо було дуже темно. У наступних допитах слідчий повторював ті ж запитання, що робилося очевидно для того, аби перевірити чи дійсно правдиво говорить затриманий. 

Постанова на арешт заступника голови сільради Миколи К.

  16 липня колишньому заступнику голови сільради Миколі К. було висунуто постанову про оголошення звинувачення. Наступного дня було проведено очну ставку між затриманими мельником Корнієм К. та Миколою К. Мельник повторив сказані на попередніх допитах слова, що заступник сільського голови брав у нього 800 рублів для УПА. Останній підтвердив це. 
Далі наведено документ, де вказану можливу причину затримання мельника Корнія К. Ще у лютому 1947 року, тобто за кілька місяців до затримання, у селі Рідків було проведено бій з боївкою районного провідника ОУН "Гірняка". Було захоплено документи повстанців, серед яких було виявлено записки про видачу борошна за підписом мельника села Пляшева. Саме з цього часу розпочалася "розробка" справи чоловіка, а затримання, як вже згадувалося, відбулось на початку літа. До цього часу встановлювали особу, наводили довідки. Зокрема, на вимогу МГБ Козинський Райхарчкомбінат надав відомості про чоловіка, де він описаний як "безтурботний", погано вів облік. 
  Ще один з документів повідомляє про проведення бою проти боївки "Гірняка". Група у кількості восьми чоловік перебували у криївці, що знаходилася в полі за 700-800 м від Рідкова. Усі повстанці під час бою загинули. 
  24 липня 1947 року було видано обвинувачувальний висновок на Корнія К. та Миколу К. Останні повністю визнали свою провину у скоєних "злочинах". Затримані на час складання обвинувачувального висновку знаходилися у тюрмі МГБ міста Дубно. Суд відбувся 8 серпня. Підсудні знову визнали свою провину, знову розповіли про події, за якими їх звинувачували. Коли суддя дав чоловікам останнє слово, Корній К. висловив прохання не судити його надто суворо, у той же час Микола К. попросив взагалі звільнити його. Після цього судді ухвалили вирок, де обом чоловікам було присуджено по 10 років виправно-трудових таборів з позбавленням прав на 5 років з конфіскацією майна. Корній К. надіслав у Верховний суд УРСР касаційну скаргу з проханням переглянути його справу, аргументуючи тим, що є учасником Другої світової війни, однак скарга була відхилена. 
  Слід виділити акт, у якому йдеться про те, що речові докази по справі мельника Корнія К., а саме записки зі згаданим його ім'ям, були спалені співробітниками органів.
  Повернутися додому односельчани змогли лише у 1950-х рр. Зокрема, Корній К. був звільнений достроково 18 жовтня 1955 року, покарання чоловік відбував у Степлагу. Після завершення терміну чоловіки надсилали в Управління МГБ Рівненської області прохання переглянути їхню справу. У 1956 році прохання було відхилене через відсутність підстав для перегляду справи. 
  У 1967 році Микола К. подав скаргу, де просив його реабілітувати, не вважаючи себе винним за висунутими йому 20 років тому звинуваченнями. Скаргу відхилили та передали до архіву. Обидва чоловіки подавали скарги і в наступному році, проте вони знову були відхилені. Влітку 1975 року Микола К. подав скаргу Генеральному прокурору СРСР, з проханням про реабілітацію, аргументуючи тим, що був під загрозою фізичної розправи з боку повстанців. Слідчі знову не знайшли підстав для розгляду справи. Однак, у жовтні 1975 року прокуратурою у місті Рівне було вирішено провести додаткове розслідування по справі Корнія К. та Миколи К. У постанові було вирішено знову допитати чоловіків, а також жителя Рідкова, який приносив мельнику грипси, а через нього дізнатися про долю "Зуба", від імені якого було видано грипси. Також з'являється нова цікава деталь, адже Микола К. у своїй скарзі свідчив про шантажування його чоловіками з прізвищами Ю., Ракін та Марусенко - співробітниками МГБ. У постанові прокуратори було виставлене завдання встановити їхні особи. До справи також додано рукописний лист Миколи К. до Генерального прокурора СРСР. Чоловіку на той момент було вже 83 років. Він пише, що до нього вночі прийшли за грошима кілька чоловіків. Один з них був начальником гарнізону села Пляшівка, який "продав мене в тюрму, щоб себе спасти". Інших двох Микола К. назвав за прізвищами Марусенко та Ракін - "начальники Енкибе". За словами чоловіка, вони його раптово заарештували, тому він без ніяких можливостей пішов у в'язницю, де пробув 8 років. У кінці він каже, що знаходиться у бідному майновому становищі, голодний, погано бачить, не має навіть 15 копійок, щоб купити буханку хліба. 
  На той час Микола К. проживав у селі Солонів, туди ж у середині жовтня 1975 року прибув слідчий для проведення допиту. Ціково, що зазначено про проведення допиту українською мовою, хоча протокол складено російською. Чоловік розповів, що восени 1947 року пізно ввечері до нього прийшли троє чоловіків, були одягнені у військові плащі та з кашкетами на головах. Один з них був низький, а двоє - високого росту. Одного з них Микола К. одразу ж впізнав по голосу - Ракіна, який, будучи співробітником НКВД, часто приїжджав до Пляшеви. Низьким на зріст був згаданий вже начальник гарнізону у Пляшівці на прізвисько "Петлюра", третім був Марусенко. Вони вимагали у чоловіка гроші, кажучи, що збирають контрибуцію. Коли Микола К. відмовив, його підвели до річки Пляшівки та сказали, що зв'яжуть колючим дротом та втоплять. Чоловік сказав, що зможе дати гроші пізніше, адже на той час їх не мав. Через кілька днів він продав корову, а виручені 100 рублів віддав. Про цей випадок він нікому не розповідав, навіть під час слідства у 1947 році, адже боявся, що його вб'ють. Також чоловік сказав, що у 1947 році до нього не приходили повстанці з проханням видати їм гроші та віднести записку Корнію К. про видачу їм 800 рублів. Корній К. дав ці покази тому, що під час слідства його били. Також чоловік зазначає, що зараз у нього погані стосунки з Корнієм К., адже вважає, що останній дав проти нього неправдиві покази. 
  Потім Микола К. більш детально розповів про Марусенка та Ракіна, яких він часто бачив у 1946-47 рр. Вони часто приїжджали до сільської ради Пляшеви, були одягнені у військову форму, запитували про "бандерівців". Слідчий зачитав Миколі К. документ, де вказано, що Ракін Микола Іванович прибув у Козинський РВ МВД для проходження служби 3 липня 1947 року. У листопаді 1949 року він вчинив самогубство через ревнощі. Далі слідчий навів слова з допиту Марусенка, що відбувся у 1975 році. Останній поступив на службу в Козин у червні 1948 року. Проте, Микола К. продовжував твердити, що бачив цих людей саме в кінці весни 1947 року, і вони вимагали у нього гроші. У ході нового розслідування справи було також допитано іншого учасника справи - колишнього мельника Корнія К. Він також почав давати нові свідчення, про які не згадував під час слідства 1947 року. За його словами, взимку 1946 року дл нього вночі прибули озброєні чоловіки у формі Червоної армії. Вони, погрожуючи вбивством, забрали ключі від млина. А зранку мельник виявив, що бракує 800 кг зерна. Далі розповів відому вже історію про передачу грошей для УПА через заступника сільради Миколу К. Слід зазначити, що Корній К. відмовився від своїх свідчень про передачу продовольства для УПА у 1946 році, і не може пояснити чому давав у 1947 році такі покази. Проте, на наступному допиті каже, що під страхом смерті таки видавав борошно, проте няких підписів там не залишав. У листопаді 1975 року, як і багато років тому у Дубно, між Корнієм К. та Миколою К. було проведено очну ставку. Корній К., як і колись, розповів, що Микола К. приносив йому записку про вимагання грошей та сам взяв для УПА 800 рублів. Натомість Микола К. став це заперечувати. 
  Допитано було також дочку Миколи К., 1925 року народження, яка на той час працювала у колгоспі імені Б.Хмельницького. 
  Цікавим є допит по даній справі свідка Чирського Володимира, 1911 року народження. Він, як сусід Миколи К., відповів, що ніколи не бачив, щоб до того приходили члени ОУН. Проте, Володимир Чирський розповів, що Микола К. часто приходив до нього вночі, аби сховатися від людей, що приходили до нього. Далі чоловік вказав, що до нього самого у 1947 році приходили шестеро військових у формі Червоної армії з автоматами. Вони попросили його підписати документ про те, що він нікому не скаже про їх перебування у його будинку, на що чоловік відмовив. Потім вони вивели Володимира у сад, де сказали, що повісять, якщо той не підпише документ. Протримавши, його у саду півгодини, невідомі відпустили його та більше не приходили. 
  Цікавим є протокол допиту Миколи Марусенка, колишнього співробітника МДБ Козинського району. Він походив з Полтавської області, народився у 1923 році. На момент проведення допиту, тобто у 1975 році, жив у Львові та працював на науково-виробничому об'єднанні "Термоприлад". За його словами, на роботу у Козинський РВ МГБ потрапив у червні 1948 року. До цього навчався у Львівській школі МГБ СРСР. Під час служби у Козинському районі він обслуговував села Вовковиї, Рогізне, Підвисоке, Глибока Долина, Копань та навколишні хутори. Він також розповів про смерть Ракіна через необережне поводження з пістолетом. Марусенко також зазначив, що до сіл, які оперативно обслуговував Ракін, належала також Пляшева. Також Марусенко заперечив те, що брав участь у вимаганні грошей з місцевих мешканців, адже на той час, за його словами, ще був курсантом школи МДБ. Чоловік також розповів про начальника гарнізону села Пляшівка, який за словами Миколи К. разом із Марусенком та Ракіним вимагав гроші. Марусенко підтвердив, що був знайомий із начальником гарнізону Пляшівки Іваном Ю. Останнього у 1949 році було заарештовано за підозрою у співробітництві з УПА. Підставою для цього були слова захопленого у полон повстанця Дзюби Василя, члена боївки "Грози". Він розповів, що кілька разів супроводжував "Грозу" на зустріч із Іваном Ю. 
  Ще одним свідком по справі виступив житель Пляшеви Соколовський Євстахій, 1904 року народження. Він добре знав Ніколая Ракіна, адже з весни 1948 року став працювати секретарем Пляшевської сільської ради. За його словами, Ракін не міг брати грошей у жителів Пляшеви, те ж саме він сказав про Марусенка.
  Було також допитано дочку жителя Рідкова, який у 1947 році приносив мельнику з Пляшеви Корнію К. записки УПА з вимогою передати зерно. Їй було невідомо, чи знав батько Корнія К., також вона сказала, що їй невідомо про його співпрацю з ОУН. Проте, жінка згадала як у лютому 1947 року вночі прийшли люди, які попросили батька показати дорогу до села Коритне. Чоловік розповів як проїхати, проте дверей не відкривав, тому невідомі виламали двері та зайшли до хати. Жінка припускає, що це можливо були члени УПА. Вони забрали батька і сказали, що він тільки покаже дорогу. Надворі його забрали на воза, де вже знаходилася сестра його дружини, та повезли у невідомому напрямку. Після цього випадку їх обох більше ніколи не бачили. Матір після цього ходила по навколишніх хуторах, оглядала колодязі, проте чоловіка та сестри так і не знайшла. Її також було допитано, проте нічого нового вона розповісти не змогла, підтвердивши попередні свідчення своїє дочки. 
  Було також проведено допити колишніх членів винищувального батальйону села Солонів. Цікаво, що один з них розповів, що Ракін застрелився через зв'язки з ОУН. Крім того, було проведено допити близьких родичів та односельців Корнія К. та Миколи К., які нічого нового для розслідування повідомити не змогли. 
  У ході слідства було навіть допитано колишнього вояка УПА Захара Табачука, який у 1943-44 рр. перебував у групі "Докса" (ймовірно йдеться про Котика Семена Панасовича). У 1948 році органами МДБ було знайдено документи УПА, де зазначалося, що Захар Табачук був інформатором повстанців, мав псевдо "Тихий". Він також був зв'язковим підрайонного провідника ОУН "Зуба", від імені якого було надіслано записки з вимогою передати борошно мельнику села Пляшеви Корнію К. Повідомляється, що "Зуба" було вбито під час проведення чекістсько-військових операцій у 1947-48 рр. Його справжнє ім'я Демчина Василь Опанасович, який був підрайонним провідником ОУН Червоноармійського району. Повстанець був уродженцем Радивилова - на той час Червоноармійська. Про жителів Пляшеви Корнія К. та Миколу К. Табачук нічого повідомити не зміг. 
  У справі наведено документи, які свідчать на долю співробітника МДБ Ракіна та начальника гарнізону села Пляшівка. Ракін почав працювати у Козинському районі у липні 1947 року, а  10 листопада 1949  вчинив самогубство через ревнощі. Крім того, у листопаді 1947 року був притягнутий до відповідальності через пияцтво на роботі та незаконні дії під час проведення обшуків. Начальник гарнізону села Пляшівка поступив на посаду міліціонера у 1945 році, а у 1947 став дільничним. Зазначено також, що він притягнутий до відповідальності через побиття жителя села Острів. Про зв'язки обох чоловіків з УПА не повідомляється. 
  12 грудня прокуратурою міста Рівне було видано постанову, в якій скаргу Миколи К. залишено без руху через відсутність підстав для опротестування вироку. 

Орест Гончар, студент ІІ курсу
історичного факультету 
Львівського НУ імені Івана Франка

Статті про історію села Пляшева