Ніна Іванівна Лотошко ще в далекій юності за покликом серця обрала професію вчителя. 
  По паспорту день її народження 29 жовтня 1930 року, але насправді народилась Ніна Іванівна в перших числах квітня 1929 року в селі Гізовщина Любарського району Житомирської області. Маму Ніни звали Мотря. Мала дві сестри і брата. Брат теж був вчителем на батьківщині. Батько пішов на війну і не повернувся. Трошки пам'ятала голод, в якому вимерло більше половини людей села. Їхня сім'я якимось чином зберегла корову, тому і вижили. Окремими картинками врізались у пам’ять воєнні роки. Розповідала, що якось у ті роки наїлась отруєних сухарів і чудом вижила. Під час війни Ніна була лише дівчинкою-підлітком, але довелося працювати на зборі зернових: носили великі мішки зерна, пересушували його, працювали, як дорослі чоловіки, бо робочої сили не було. Багато років по тому, в 1999 році, Ніна Іванівна отримала повоєнну медаль "Захисник Вітчизни" і посвідчення - учасник війни.

  Не дивлячись на страшну бідність, у 1948 році вступила до Острозького педучилища, щоб отримати спеціальність вчителя початкових класів. В Острозькому педучилищі вона навчалася з 1948 по 1952 рік. Розказувала, що там були дуже хороші викладачі. По закінченні була направлена на роботу в школу села Пляшева. В школі на той час була ще й вечірня школа, де навчалася молодь, яка під час війни не отримала освіти. Вчителів не вистачало, то вони викладали й інші предмети, крім предметів основного фаху. Мабуть, через те Ніна Іванівна мала години в старших класах і історії, і німецької мови, оскільки досить непогано знала німецьку мову. У 1961році вступила до Ровенського педагогічного інституту на заочне відділення, який закінчила у 1966 році і отримала диплом вчителя за спеціальністю педагогіка і методика початкової освіти. В 1965-1968 роках працювала вчителем початкової школи села Пляшівка, бо чоловік на той час був головою тамтешнього колгоспу. Перед смертю чоловіка (помер 1968 року) Ніна Іванівна з сім’єю переїхала в Пляшеву. Вона знову стала працювала вчителем Пляшевської уже середньої школи, навчаючи молодших школярів.

  Все життя Ніна Іванівна на генетичному рівні мала страх перед голодом. Була дуже працьовита, чесна та відверта. Працювала і за себе, і за чоловіка. В 1979 році Ніна Іванівна поїхала працювати на батьківщину в село Гізовщина Житомирської області, там працювала до пенсії і ще декілька років після пенсії. Там же отримала медаль «Ветеран праці». На той час для вчителя це була почесна нагорода. Вийшовши на заслужений відпочинок, повернулась у Пляшеву. Наполегливою, натхненою працею на педагогічній ниві Ніна Іванівна 36 років збагачувала світ мудрістю, знаннями, милосердям, людяністю. У 2006 році серце Ніни Іванівни Лотошко перестало битися. Світла їй пам’ять. 

Інформацію та фото з сімейного архіву надали 
дочка Антоніна Хміль та син Ігор Яворський