Постать велетня Тараса Шевченка зростає в нашій свідомості і в очах культурного світу з року в рік.

  Учні 6 класу нашої Пляшевської ЗОШ I-III ст. підготували і провели урок-свято, присвятивши свій виступ 200-ій річниці з Дня народження Т.Г. Шевченка.

  Діти вивчають життєвий  шлях Кобзаря, люблять і шанують його поезії. Гордяться тим, що у поетичній спадщині Тараса Шевченка особливе місце займає порівняно невелика за розмірами поезія «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?» - бо ж твір є своєрідним відгуком Великого Кобзаря на трагічні події Берестецької битви 1651 року. Щоб надати заходу особливої урочистості, вирішили провести дійство в приміщенні музею «Поле Берестецької битви».

  «Мій краю прекрасний, розкішний, багатий! Хто тебе не мучив?!», «Зажурилась Україна – така її доля…», «Доборолась Україна до самого краю: гірше ляха свої діти її розпинають», - пророчі Шевченкові слова.

  Животворне Тарасове слово звучало устами дітей в одній із музейних кімнат як поклик до помсти й прорив до свободи, віщо, навіть вогненно, ніжно і чарівно. Школярі розповіли також присутнім працівникам музею про Великого Кобзаря: яким він був у повсякденному житті, які мав смаки, уподобання, характер. З неприхованою гордістю промовляли ім’я нашого Пророка, що став гордістю всього цивілізованого й культурного світу. Його палкі слова про Україну і сьогодні звучать свіжо:

          Та не однаково мені,

            Як Україну злії люди

            Присплять, лукаві, і в огні

            Її, окраденую, збудять…

            Ох, не однаково мені.

  «Любити Шевченка – любити Україну. Любити Україну – любити Шевченка», - підсумували діти. А ми, дорослі, дивилися на них, таких серйозних, гідних,  і тішилися, бо маємо достойну зміну. Важко навіть когось виділити – всі були неперевершеними! Хоча, напевно, Настя Романюк зуміла усіх здивувати тим, що прочитала свій власний вірш «Шевченкова доля».
 «Молодці, діти!» - такою була оцінка нашого свята науковими працівниками музею.

  Із заключним словом виступила Світлана Ананіївна Скруха, наша місцева поетеса, науковий співробітник музею:

  «Дорогі діти! Дякую усім за виступ. Дякую, що так виразно і емоційно читали Шевченкові поезії. Сьогодні ми ще раз мали нагоду переконатися, що в Шевченковій поезії є все: і безстрашна революційність, і запорозька жадоба волі, і залізна впертість, зосереджений гнів і велика любов, славне минуле в боротьбі з гнобителями, лукавий гумор, незрівнянна музика української мови, запах квітучих вишневих садків, тополі над білими хатами…

  Нехай рідним і дорогим стане для нас наш Великий Шевченко! Станьмо світлішими, добрішими. Будьмо гордими і сміливими. Будьмо найкращими, залюбленими у свою рідну землю, щедро политою кров'ю наших предків, у Шевченкове полум'яне слово».

Галина Грицюк, класний керівник 6 класу

Пляшевської ЗОШ I-III ст.