У серці кожного педагога звучить своя струна. Тому і вчитель хімії, Васюк Анафан Іванович, який працював у Пляшевській середній школі з 1961 по 1996 рік, був педагогом унікальним і неповторним, не схожим ні на кого. Він торкався серцем до душ своїх учнів і те зернятко, що він плекав, виростало у буйний колос. А сьогодні, коли Анафан Іванович уже на пенсії, він говорить, що серце його щемить від радості, бо може зібрати хороший урожай своїх випускників: людяних, щедрих, добрих.
  У житті цього вчителя було всього потроху: і радощі, і біль, і співчуття. Але ніколи не було відчаю, заздрощів та зневаги. Тому ішов по життю всміхаючись, знаходив сили у праці, бо не міг обманути чекань своїх вихованців. А ще володів справжнім мистецтвом – відчувати учня.
  І хоча біографічних дат у Анафана Івановича не так уже й багато, але між них вмістилася доля людини, вчителя, наставника.

  Народився Васюк Анафан Іванович 6 серпня 1934 року в селі Вичавки Демидівського району Ровенської області. Дитинство пройшло над річкою Стир, серед розкішних лук і чудової природи. По закінченню школи вступив до Мирогощанського сільськогосподарського технікуму на спеціальність «агроном». У 1955 році працював агрономом Лехівського МТС. І весь цей час, серед колег, друзів, знайомих, він був Людиною, бо віддавав більше, ніж брав, підходив перш, ніж відвернутися, виконував раніше, ніж просили. Тому й вирішив усі свої найкращі якості передавати дітям, сіяти у них розумне, добре, вічне.
  Закінчивши Кременецьке педагогічне училище, з 1961 року працював у Пляшевській середній школі вчителем хімії і біології. Дуже любив повторювати: «Якщо хімії не вивчиш – несусвітньо нахімічиш й катастрофічно закінчиш». А у 1963 р. одружився з такою ж талановитою і мудрою вчителькою математики – Шевчук Катериною Федорівною. Разом виростили двох дітей: Ірину і Віктора, дали путівку в життя не одному поколінню пляшевських школярів.
  Є люди, як свічки, – згоряють, відходять в небуття. Є люди, як зірки, – горять і світять все життя. А Анафан Іванович – не зірка, а Сонечко у небі, яке горить, обігріває все і не згасає. І не згасне!

Пекарська О.А., вчителька початкових класів