Бабин Яр — трагедія, яка сталася у Києві, але зачепила всіх. Десятки тисяч людей були вбиті впродовж декількох днів - 29 та 30 вересня 1941 року.
  І досі жодні слова не передають весь жах і пекло, через які довелося пройти очевидцям.
  В цей день у Пляшевському ліцеї було проведено лекцію для учнів 9 класу, щоб ознайомити молодь із тими страшними подіями.
  «Протягом цього дня я бачила страшні картини: люди на моїх очах сходили з розуму, ставали сивими, навколо були крики та стогони, цілий день стріляли з кулеметів. Я бачила як німці відбирали у матерів їх дітей і кидали вниз яру… Нас всіх повели на розстріл. Я йшла в шерензі, майже останньою в групі. Нас підвели до виступу над яром та почали розстрілювати… Коли автоматна черга дійшла до мене, я живою кинулася в яр. Здавалося я лечу у якусь вічність» - спогади киянки Пронічевої Діни, яка втратила в Бабиному Яру всю сім’ю, але дивом змогла врятуватися від розстрілу.
  Більшість вбитих були євреями. Однак, у цій жахливій трагедії було закатовано ще й чимало українців та визначних діячів культури. Пам’ять про трагедію Бабиного Яру - запорука того, що подібні злочини ніколи не повторяться.

Юрій ХАРЧУК, вчитель історії