Любов, щирість, справедливість, доброта – риси, якими має бути наділена кожна людина. Навколо нас багато добрих, приємних людей. Але мені хочеться, щоб увесь світ дізнався про Сашика, якого так лагідно називають рідні. У нього ласкаві і добрі очі. Мені дуже подобається, коли він примружує їх, робить паузу та загадково посміхається, адже це означає, що незабаром пролунає якийсь жарт. Коли хвилюється, кожен рух, кожна надрукована літера, кожне слово даються йому, на жаль, досить складно. Проте, у звичайній атмосфері Сашуньо зовсім інший. Дуже цікаво проходять з ним уроки зарубіжної та української літератури. Ще не було жодного твору, який би його не зацікавив. Я щоразу дивуюся, з якою легкістю він виконує тестові завдання за вивченими творами. Сміємося разом з того, що, уже вибравши правильний варіант, він однаково просить мене зачитати усі варіанти, щоб почути чудернацькі відповіді, які придумали автори тестів. Читаючи разом той чи інший твір, краєчком ока спостерігаю за емоціями на його обличчі і ніяк не можу збагнути, як такому маленькому хлопчику вдається так глибоко переживати події та вчинки героїв, які описуються. Прочитавши на уроці зарубіжної літератури уривки повісті Анджели Нанетті «Мій дідусь був черешнею», спробували відчути навколишній світ із заплющеними очима так, як учив хлопчика дідусь. Емоції були неймовірні! Проте, якими б цікавими не були твори зарубіжних письменників, а поезії Тараса Григоровича Шевченка глибоко запали в душу маленького Сашка ще з раннього дитинства. Адже «Дитячий Кобзар» є однією з найулюбленіших книг серед великої домашньої бібліотеки. І подякувати за це хочеться усім рідним, які змалечку прищеплюють хлопчику любов до свого рідного, до українського. Сашуньо з радістю погодився взяти участь у Шевченківському тижні, що саме проходить у нашому ліцеї, продекламувавши поезію «Садок вишневий коло хати».

  Дорогий Сашику, бажаю тобі бути здоровим, сонячним та позитивним, незважаючи ні на що. Хочу, щоб ти надалі залишався таким щирим і добрим. А ще найбільше хочу, щоб здійснилась твоя найзаповітніша мрія. Я вірю, що з Божою поміччю і стараннями тебе, твоїх рідних та небайдужих людей, буде саме так, як ти хочеш.

Вараницька В.В., вчителька української мови та літератури