На цій землі панують стереотипи.
Вибухають боязко навіть настільні лампи.
В життя вриваються далеко не ті типи.
Війна ставить свої незнищенні штампи.

Війна руйнує зі швидкістю світла на милицях.
Не вмикай телевізор! Сховайся в валізу і жди.
Новини тільки й кричать: "Куди ж ми дивилися?"
Нічого нового... Зрештою, як і завжди.

Війна міняє долі, міняє ритм серця.
Змінились люди, змінилось на краще суспільство.
Поневолі, війна розбиває й віри люстерця.
Війна втручається у чиєсь дитинство.

Війна, як завжди, влучить у мішень, 
Не крапне ранок чистою сльозою.
Та й чи важливо, чим радіє день, 
Коли солдати йдуть щодня до бою?

Не впаде з пліч вуаль воєнних днів, 
Для душ і ночі набувають змісту.
Не забуваймо нашої землі синів - 
Вони кладуть життя під Слов'янськ-містом.

Най не розтануть сни про зиму і революцію.
Страх тримає в полоні всі спальні.
Закостеніли в барикадах вулиці, 
Лунають стогони народів: вибухові і вогнепальні.

Нам слід єднатися, брати, 
Не розірвати нам невидимі ці ниті!
Наш шлях веде до спільної мети.
В нас світлая душа, серця наші відкриті!

Не опусти рук, не зречися віри, 
Не затуляй шторами віконце.
Не сумнівайсь: стихнуть скоро всі турніри! 
Вір - і в твоєму вікні зійде сонце!