Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSП`ятниця, 18.10.19, 20:27


 
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 182
Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 2
Користувачів: 2
gonchar2101, larisavalya
Форма входу

 















Головна » 2018 » Жовтень » 6 » Розкопки на Журавлисі та Монастирщині у 1910 році
21:47
Розкопки на Журавлисі та Монастирщині у 1910 році

Каманін Іван Михайлович 
(11 вересня [23 вересня] 1850 — 11 січня 1921)
український історик, архівіст, дослідник пам'яток культури, палеограф

Переклад збірки статей, опублікованої у "Известіях императорской археологической коммиссіи. Прибавленіе къ выпуску 37" (С.-Петербургъ, Типографія Главнаго Управленія Уделовъ, Моховая, 40. 1910). Описано розкопки, проведені директором Київського центрального архіву І.М.Каманіним на острові Журавлиха та в урочищі Монастирщина у 1910 році.

Розкопки на козацьких могилах при м.Берестечку.
(Зібрання газетних новин).

  При розкопках, які проводять на місці славних козацьких боїв у 1651 р. при м.Берестечку (Дубенського п. Волинської губ.) в урочищі Журавлиха ("козацькі могили"), директором Київського центрального архіву І.М.Каманіним з ініціативи і під наглядом Почаївського архімандрита о.Віталія, виявлено масу кісток загиблих козаків [1]. Трапляються багато черепів, пробиті кулями і розрубані шаблями. На деяких помітні отвори, пробиті, очевидно, стрілами, залізні наконечники котрих знайдені також при розкопках. Серед кісток трапляються також кістки з шабельними надрубами. Всі кістки бережливо зібрані на пагорбі у тимчасово облаштованій каплиці і складені в підготовлений для цієї мети гріб з скляною кришкою, який соїть в каплиці перед образами. Одначе, останні розкопки дали таку масу кісток, що доведеться виготовити особливий гріб великих розмірів. Під час розкопок знайдені: 1) козацька чавунна гармата ("мала") калібром - 1 дюйм, довжиною до 5 четвертей, з відбитими цапфами і дельфінами; на винограді помітні сліди від мотузки; затравочний отвір до 5 ліній діаметром. Вага знайденої гармати біля 4 пудів. Ніяких дат і написів на гарматі не помічено; 2) ствол рушниці більше аршина довжиною, калібром ліній 5-6 зовні, зберігся добре, всередині сильно заіржавів; 2) клинок шаблі, добре зберіг пружність, досить чистий. На лезі клинка є дві зарубини, зроблені, мабуть, також шаблею, і 1 вищербина; 4) викрутка рушнична з фігурною ручкою; 5) рушничний курок (кремневий) і біля нього кілька кременів; 6) великий ніж-сікач, ніби турецький ятаган (біля аршина довжиною, причому ширина леза до 2 вершків, при товщині клинка 2- лінії); 7) шпора рицарська, польського типу, із зірочкою замість коліщатка; 8) срібна сережка; 9) ядра від великих гармат, вагою до 5 фунтів кожне і дрібні приналежності кінського спорядження. 
  Одночасно з розкопками в ур. Журавлиха почалися роботи на пагорбі "Монастирщина", де, за місцевими переказами, відбулося головне побоїще в останній день бою [2].
  Тут, серед боліт, здіймається досить високий пагорб, котрий має форму овала, який простягається зі сходу на захід з відростком на південь. Найбільша довжина пагорба 77 сажнів, найбільша ширина - 17 саж. Береги річки, яка тут колись протікала, ще помітні по обрисах пагорба. В ті часи (1651 р.) горб цей, судячи по описах, був півостровом, перешийок якого був звернений на південь, з решти сторін його оточували вода і непрохідна трясовина. Напроти цього перешийку, можна припустити, і вишикували поляки свої лінії після втечі кримців. Існує копія плану битви під Берестечком 30 червня 1651 р., знята з оригіналу, який знаходився між багатьма іншими малюнками і планами в портфелі короля польського Станіслава-Августа. План цей є досить гарною картиною бою, але, на жаль, на ньому не вказані сторони світу і тому орієнтувати його на місцевості неможливо. Жителі Берестечка і с.Пляшеви кажуть, що р.Стир відійшла від свого колишнього русла, що сильно ускладнює орієнтування. На плані розташування польської армії показано досить детально, позиції ж татар, а особливо козаків, показані приблизно, і місцевість за ними зображена перспективними схемами, тобто так, якою вона здавалась тоді з спостережного пункту польського короля.
  Назву "Монастирщина" цей пагорб, за словами старожилів, має тому, що тут колись нібито був невеликий дерев'яний монастир, спалений пізніше татарами. Горб цей є, імовірно, братською могилою козаків, котрі загинули в бою у 1651 році. Тут досі проводилися, власне, не розкопки, а просто знімався пласт землі до піваршина товщиною. На цій глибині і знайдено багато кісток та черепів; поховані всі головою на захід і обличчям догори. Вражає та обставина, що при розкопках не знайдено жодного хрестика.
  Ми оглянули сам пагорб і місцевість довкола, намагаючись знайти хоча б ознаки тих загат, які будували козаки з возів, сідел, кожухів, збруї та ін., через болото, але рельєф місцевості настільки згладився, що нині немає навіть натяку на ці споруди. Залишається лише припускати, що загати ці проходили в найвужчому місці між півостровами і сушею в напрямку із заходу на схід або на північний захід. Нині півострів огинає вузька річечка, місцями не більше сажня ширини, але доходить в багатьох місцях до 2 сажнів глибини. В болотах, які оточують "Монастирище" зі сходу, є зараз невеличке кругле озерце, сажнів 4-5 у поперечнику, що обросло очеретом, і дуже глибоке, за чутками. Це озерце має назву "Козак-Нечай"; тут, за переказами, потонув надзвичайної хоробрості козак на ім'я Нечай. Історія зберегла розповідь про якогось особливо хороброго козака, який, під час відступу козаків через болота, відчайдушно бився з поляками врукопашну, а потім, знайшовши човна, кинувся в нього і довго в болотах ухилявся від рушничних пострілів (див. Пасторій; ст. 190 і 191), обороняючись косою. Коли йому запропонували здатись, він гордо відповів: "не боюсь смерті і помру козаком" (Шевальє, ст.169). Після цього шляхтич Цехановський і 2 німецькі солдати, увійшовши у воду по горло, вбили його (Пасторій, ст.193). Одначе, ім'я цього героя не збереглося; можливо, що його звали Нечаєм, а ця глибочінь і є місцем його загибелі.
  Ми вирішили провести розвідку вглибину, для цього обрали місце, на якому стояв кам'яний хрест, на піваршина закопаний в землю. Під хрестом, на глибині більше аршина, виявили скелет і при ньому декілька кременів для рушниць і маленьку мідну монету (польський солід), дата якого вказує на 1665 рік, тобто на те, що поховання це відбулося, у всякому разі, 14 років після бою. На цьому пагорбі знаходяться також 3 кам'яних хрести, але меншого розміру, і один з них з написом, висіченим на камені; напис зроблений по слов'янськи з титлами і свідчить: "Цар Ісус Христос Ніка". Між словами висічений восьмикінечний хрест.
  Цей  хрест колись, за словами селян, був з пагорба перенесений в сусіднє село Острів, довго там лежав біля церкви і недавно повернений назад у "Монастирщину". Крім цих хрестів, посередині пагорба стоїть тепер великий дерев'яний хрест, встановлений зовсім недавно. Під цей хрест складають всі знайдені тут кістки.

Дерев'яний хрест, встановлений 
на місці розкопок в урочищі Монастирщина 
(підпис від світлиною містить помилку)

  Із предметів археології знайдений у цьому місці ніж-сікач, потім знайшли монети і перстень малого розміру; також знайшли 2 дитячих черепи.
  20 травня прибув з Києва археолог А.К.Хребтов; він зробив фотографічні знімки зроблених поки що робіт і каплиці на місці будівництва храму-пам'ятника.
  Рибалки села Острова виловлюють інколи з річечки рушничні стволи, шабельні клинки та інші предмети озброєння і спорядження [3].
  21 травня на розкопки з'явилося 15 чоловік робітників, які, згідно з даними напередодні інструкціями, перерерізали пагорб з півдня на північ канавою в 2 аршини глибини. Знову на глибині 3/4 аршина були виявлені скелети, які лежали як і раніше головою на захід, лицем вгору; в одному місці знайшли скелет у зігнутому положенні лицем вниз, ймовірно, покійник був просто кинутий у яму. При деяких скелетах знайдені: перстень на мізинець дуже малого розміру, половина ножиць, монетка, настільки стерта, що неможливо її визначити, а також кілька залізних цвяхів, настільки іржавих, що ламаються, якщо трохи надавити пальцем. Ось і все, що вдалося знайти на місці розкопок. Оглядом поперечного розрізу пагорба з'ясувалось, що тут було поховання у насипі; глибше 3/4 аршина грунт виявився недоторканий.
  Після від'їзду А.К.Хребтова проведено обстеження берегів р.Пляшеви в околицях урочищ Журавлиха і Монастирщина.
  21 травня на розкопки прибули з м.Києва 2 члени воєнно-історичного товариства. Запропоновано оглянути все поле битви з метою визначити позиції козаків, татар і поляків, а також місця ставок Богдана Хмельницього, хана татарського і польського короля і, якщо можливо, то шляхом  огляду полів та розпитувань у місцевих жителів, визначити лінії валів та окопів, які тут були.
  Зробленим зранку орієнтуванням плану битви з башти костелу, з'ясовано сумнівність його достовірності. План без масштабу і сильно грішить у напрямах візирних ліній [4].
  Як результат робіт над розкопками, п.Каманін склав книжечку: "Битва козаків з поляками під Берестечком в червні 1651 р.", видану київським відділом воєнно-історичного товариства. Мала кількість знахідок заставляє думати, що козацьке військове майно було, вірогідно, розграбоване поляками. Ця думка, безсумнівно, має підстави, тим більше, що після битви поляки цілий тиждень стояли біля Берестечка. Але, потрібно вважати, не все знищили поляки і, вірогідно, багато ще цікавого можна знайти у тому місці, де, на переправі, загинули козаки, тобто в непрохідному ніколи, а тепер висохлому болоті, куди ще поки що ніхто не заглядав. 
  При початих 13 червня розкопках могили Монастирщина (помилково названих п.Каманіном у його брошурі Журавлихою) з'ясувалось, що козаки були поховані в широких, але неглибоких могилах, по 5-10 чол. разом. За 259 років кістки стліли настільки, що розтираються між пальцями в порошок. Але є і міцні кістки. Як розповідають, накопано було три вози козацьких черепів, які були складені 17 червня в склеп, влаштований під майбутньою церквою. Майже всі черепи вражають своїми великими розмірами.
  17 і 18 червня з великою урочистістю проведено поховання останків воїнів, полеглих в битві в 1651 році і закладку каплиці на місці битви. З ініціативи преосвященного Антонія, єпископа волинського, 13 червня з Почаєва, Радзивилова, Дубна, Луцька, Володимир-Волинська і ін. до поля битви направлені хресні ходи, супроводжувані натовпами місцевих жителів. 17 червня, при тисячному збігу народу, в присутності волинського губернатора графа Кутайсова проведено урочисту соборну служба на місці могил. В Берестечко прибув 12-й донський козачий полк, щоб взяти участь в церемонії поховання воїнів, які билися за віру. На торжество відкомандирований представник київського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства.

1) Місцеві мешканці утворюють назву "Журавлихи" від сполучення двох слів: журба і лихо і кажуть, що тут "було таке лихо, що усіх взяла жура" (тобто печаль), маючи на увазі відому битву. 
2) Жизнь Волыни, 22 травня, №129.
3) Жизнь Волыни, 23 травня, №130 (підп. ІІ).
4) Жизнь Волыни, 24 травня, №131 (підп. ІІ); ср. Кіевская Вести, 2 липня, №148.

Автори перекладу: 
Орест Гончар, учень 11 класу
Володимир Гончар, вчитель фізики


Статті про історію села Пляшева:

Перша письмова згадка про Пляшеву

Бойові дії поблизу Пляшеви в період Луцького прориву

Воєнні дії біля Пляшеви у червні 1941 року

19 березня 1944 року Пляшеву було визволено від німецьких загарбників

Бойові дії поблизу Пляшеви у 1944 році

Про урочище Волиця

Наш край у 1917-1921 рр.

Козацькі могили під Берестечком

Воєнні події XIX ст. у нашому краї

Розкопки на Журавлисі та Монастирщині у 1910 році

 
Переглядів: 68 | Додав: Gonchar | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
avatar

Copyright MyCorp © 2018
Конструктор сайтів - uCoz